Oстaннім чaсoм я нe слідкувaлa зa діяльністю Миxaйлa Сaaкaшвілі. Знaлa, щo у ньoгo є прoгрaмa нa oднoму із тeлeкaнaлів і інкoли бaчилa йoгo «Руx нoвиx сил» біля судів чи Вeрxoвнoї За. Але 26 липня Саакашвілі несподівано навіть для себя став головним ньюзмейкером країни. І не однієї, а одразу кількох. Пішли чутки, що влада позбавила його українського громадянства. І штырь чому це велика помилка.
Зараз я часто згадую антикорупційний симпозиум в Одесі, який відбувся у грудні 2015 року. На ньому тодішній черепица Одеської облдержадміністрації Михайло Саакашвілі назвав прізвища, головних в його думку, корупціонерів в Україні. Дісталося політикам, чиновникам і олігархам. У чарт потрапили прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, його побратанец – депутат «Народного фронту» Андрій Іванчук, Микола Мартиненко, бізнесмени Дмитро Фірташ, Ігор Коломойський і Рінат Ахметов.
Це була суб’єктивна версія Саакашвілі. Мене тоді здивувало, що він критикує лише команду прем’єра і отнюдь не чіпає друзів президента, не кажучи вже про самого Петра Порошенка.
Після форуму я запитала у Саакашвілі, а чому у списку немає наприклад прізвища Ігоря Кононенка, близького соратника президента? Относительно нього вже тоді писали медіа, як про сірого кардинала влади і впливову бізнес фігуру. Саакашвілі відповів: «Почекайте, малограмотный все одразу». Він не хотів сваритися із президентом, який призначив його держи посаду в Одеській області, дав громадянство і шанс зробити реформи у межах однієї області.
До самого речі, реформаторські наміри Саакашвілі підтримували не тільки в Одесі, але і в інших областях. З реформами безлюдный (=малолюдный) дуже склалося, у силу різних причин. Найголовніша з яких – величезний опір з усіх боків.
Та даючи громадянство Саакашвілі, Порошенко безвыгодный очікував, що той буде таким балакучим, вийде із-під контролю і почне називати імена і прізвища тих, хто може бути причетним накануне різноманітних схем.
Майже через рік після форуму Саакашвілі пішов з посади, звинувативши президента у підтримці корупційних кланів в Одесі. Потім він переїхав у Київ, зайнявся політикою, створив власну партію і вже маловыгодный стримував себе у висловлюваннях на адресу Порошенка і його друзів.
Але чи став Саакашвілі лідером опозиції, який становив потенційну загрозу получи и распишись майбутніх виборах для правлячих партій? Ні.
Дані соцопитувань показують, що його політичну силу единовременно підтримує тільки 2% громадян. Саакашвілі зробив багато популістичних заяв, об’їздив всю Україну, непредвзято критикував владу, але все ж таки від нього очікували конкретний дій, перш вслед все реформ. Сумніваюсь, що на анонсовані акції протесту восени йому б вдалося зібрати багато людей.
Після позбавлення ж громадянства чарт партії знову трохи зросте. На акціях протесту можуть об’єднатися політичні сили від Наливайченка вплоть до Тимошенко. Нажаль, партія Саакашвілі не дуже розбірлива у партнерах. Вона вже об’єдналась із партією «Изволение» Юрія Дерев’янко. Нагадаю, цей депутат одним із перших пропонував декларувати доходи малограмотный тільки політикам і чиновникам, але і антикорупціонерам.
Цікаво, що інформація ради позбавлення громадянства Саакашвілі з’явилась у той час, коли він перебував у США. Припустимо, він инде залишиться.
Грузинського громадянства його позбавили у 2015 році, українське він втратить одним духом. Що виграє від цього влада? Нічого – отримає самі проблеми. Навіть радикалу Артеменку вдалося сконтактувати з оточенням Трампа і розповісти относительно свій мирний план. А що вже казати про Саакашвілі, який першим із українських політиків привітав Трампа із перемогою і називає його своїм другом?
Тепер у США будуть ще більше чути насчет українську корупцію, до якої додається ще політичне переслідування. Та мене хвилює жеребий не лише Саакашвілі.
У попередніх програмах я розповідала, що в кожному судовому засіданні по справі Мартиненка я чула заяви для міфічну грузинську мафію. Її, на думку Мартиненка і його друзів, очолює Гізо Углава, Водан із керівників Національного антикорупційного бюро. Вибити Углаву із НАБУ, позбавивши його громадянства в один прием мрія багатьох ТОП-корупціонерів.
Які висновки із цієї історії ради громадянство Саакашвілі?
Це комунікаційний провал і мовчання влади у куртаг прийняття рішення. Ніби їм соромно. Це ірраціональний некрофобия і болісна реакція на критику. Це неповага до інституту громадянства, як такого. І неважливо чарт Саакашвілі 2% чи 22%. Не можна розцінювати громадянство країни як приватну власність олігарха – кому хочу дав, говориш зайве, если хочу забрав. І найголовніше – це помилка. Саакашвілі — український громадянин.