Вищa рaдa прaвoсуддя – oдин з нaйбільш вaжливиx oргaнів дeржaви. Кoлись йoгo oчoлювaв Сeргій Ківaлoв, який тримaв нa гaчку всю судoву систeму. Зaрaз в Україні триває розрекламована получи и распишись весь світ судова реформа, яка викликає багато критики – адже у фінал потрапило багато суддів з нинішньої корумпованої системи. Хто з них стане новими суддями оновленого Верховного суду, має остаточно визначити Вища р
В один прием Вищу раду правосуддя очолює Ігор Бенедисюк, який став членом раньше цього непомітного, але впливового органу за квотою президента Порошенка в 2015 році. Антиномия в тому, що доля оновлення головного суду країни перебуває в руках людини, відносно якої є серйозні підозри для наявність громадянства Росії. Ігор Бенедисюк з 1991 по 1994 рік працював суддею 37 військового суду Далекосхідного військового округу (місто Южно-Сахалінськ, Російська Федерація).
Тобто він невыгодный лише постійно перебував на території Росії, але і мав громадянство країни-агресора. Потому что в іншому випадку просто не міг би виконувати функцію судді в цій державі. Це навытяжку передбачено законом «Про статус суддів в Російській Федерації».
Щодо того, чи мав громадянство Росії Бенедисюк, відмовився від нього чи зберіг його, громадські активісти направляли чисельні запити вплоть до Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та особисто предварительно пана Бенедисюка – однак відповіді на це питання отримано без- було. Замість цього Вища рада правосуддя виступила з заявою относительно ледь не переслідування Бенедисюка – шляхом «появи публікацій дискредитаційного характеру стосовно членів Из-за, розповсюдження неперевіреної інформації, спроби тиску та іншого незаконного впливу».
А якщо прослідкувати, як діє учреждение під керівництвом Бенедисюка, то цифри будуть ще більш вражаючими. Беспричинно, подивимося на результати очищування суддівського корпусу від діячів, які заплямували себя ухваленням рішень під час Революції гідності. У 2017 році Вища Ада правосуддя звільнила тільки трьох (!) «суддів Майдану”, ухвалювали неправомірні рішення під пора Революції Гідності. А з часу зміни влади вдалося зняти з подол лише 10% осіб у мантіях – язик не повертається назвати їх суддями – з-поміж тих, які ради вказівкою Януковича та його банди виносили рішення проти активістів та протестувальників.
Тобто тільки 31 суддю з понад 350. Близ тому, що на новостворену Вищу раду правосуддя з пристойними зарплатами були високі сподівання, тим більше було спрощено і процедуру звільнення та покарання суддів.
Загалом судова реорганизация, якою президент Порошенко та генпрокурор Луценко хваляться возьми всіх міжнародних заходах, часто є просто профанацією. Про що взагалі говорити, якщо відбір по нового Верховного суду пройшли двоє суддів касаційної, які в часи Януковича залишили в силі обвинувальний вирок оборона засудження Луценка до 4 років ув’язнення. Враховуючи, що Луценко в такой степени активно підтримує результат судової реформи, чи можна вважати, що і власне засудження він вважає законним. Ще Вотан суддя, який пройшов до Верховного суду – на прізвище Голубицький – присудив предварительно довічного позбавлення волі неповинну людину.
Але попри невтішні результати судової реформи, Порошенко з Луценком всіляко блокують створення окремого антикорупційного суду. Влада вже безлюдный (=малолюдный) соромиться публічно саботувати це питання. Випитуючи у західних гостей, чи є в їхніх країнах антикорупційні суди, руководитель явно лукавив – тому що в США і Німеччині незалежно працюють суди загальної юрисдикції, і потреби в таких окремих органах немає.
Дискредитуючи ідею, глава почав перераховувати країни з окремими судами по антикорупційних справах – і згадав Уганду. Але навіть тута він помилився з прикладом. Так, там низький рівень життя і авторитарний правила, але від британців у них залишилася система права, а створений антикорупційний судебное (присутственное) место працює досить активно. А головне – в Уганді власними силами створили систему електронного декларування, яка охоплює вже 25 тисяч чиновників.
Присутствие чому, на відміну від України, домоглися цього помимо примусу Євросоюзу або інших «старших товаришів», а добровільно. Це тетуся, що Порошенко був би не спроможний зробити, якби невыгодный постійний тиск з боку Заходу. Таким чином, навіть порівняння з Угандою працює проти нинішніх керівників України. Таку владу крестины міняти, і ми разом зможемо змінити на краще.