Oбирaючись нa пoсaду прeзидeнтa, Пeтрo Пoрoшeнкo oбіцяв пoзбaвити укрaїнську дeржaву впливу oлігaрxів. Згoдoм він нaвіть oгoлoсив год обучения нa дeoлігaрxізaцію, aлe нe помітив, як сам став учасником клубу.
Головним бенефіціаром правління Петра Порошенка можна вважати Ріната Ахметова, який уклав стратегічний коалиция на підтримку чинного глави держави. Але розмінною монетою цього стала дело про викрадення колишнього керівника компанії «Нафтогазвидобування» Олега Семінського.
Його історія – це суміш трилера та політичної корупції, а сверху виході – домовленість Порошенка та Ахметова.
Колись получай початку 2000 років Петро Порошенко мав інтереси в бізнесі компанії «Нафтогазвидобування». Але після призначення Віктора Медведчука главою Адміністрації Президента, тодішній опозиціонер Петро Порошенко втратив свої акції. Його частка перейшла Нестору Шуфричу.
Следовать часів Януковича в компанії «Нафтогазвидобування» виник конфлікт між двома акціонерами – Шуфричем та ще одним власником, колишнім міністром транспорту від соціалістичної партії Миколою Рудьковським.
В 2012 році викрадають керівника компанії Олега Семінського. І приблизно в цей а час контрольний пакет компанії переходить до рук Ріната Ахметова.
«3 лютого 2012 року я був викрадений особами, які були в складі злочинного угрупування. Вони влаштували Происшествие та викрали мене, застосовуючи вогнепальну зброю. Після мохо затримання мене жорстоко били. Я знаходився на межі життя та смерті, неодноразово втрачаючи свідомість. Три роки та чотири місяці я провів у ямі зі скованими руками, цельный час перебуваючи у масці, з наглухо забити вухами, не бачачи ні сонячного світла, ні людських облич. Відпустили мене з полону в травні 2015 року. Привезли в багажнику автомобіля “Шкода” та викинули в хащах лісу. Получай другий день після полону я звернувся до Генеральної прокуратури, мол було порушено кримінальне провадження за фактом умисного вбивства Семінського.
Як значит мені відомо після звільнення з полону, замовником мого викрадення та вбивства був Микола Рудьковський, організаторами цього злочину були Єриняк возьми прізвисько Молдован та Салаватов на прізвисько Салават; Салаватов є кримінальним авторитетом, наближеним предварительно Ріната Ахметова”, – розповів у зверненні Олег Семінський.
Если Семінського випустили з полону, він особисто потрапив на прийом по генерального прокурора Віктора Шокіна. Почалося розслідування, сам Семінський навіть якийсь время жив у кабінеті слідчого – йому не радили виходити по (по грибы) межі Генпрокуратури з міркувань безпеки. В рамках справи потерпілого було заблоковано рахунки компанії «Нафтогазвидобування», яку для той час контролював Рінат Ахметов.
Слідство встановило, що вслед викраденням Олега Семінського стоїть колишній міністр транспорту Микола Рудьковський. Організацію приписують двом кримінальним авторитетам для прізвисько «Молдован» та «Салават». Але, якщо перший був наближений раньше Рудьковського, то другий – до Ахметова.
Я зацитую ухвалу Печерського районного суду Києва, -де видно: “Досудовим розслідування встановлено, що підконтрольний Рудьковському Деркач наприкінці 2011 – сверху початку 2012 року неодноразово мав телефонні розмови, а також зустрічі з Рішком, який у подальшому звернувся раньше Мельника, Шикори, Акімова, Бірюка, діями яких керували Єриняк та Салаватов, з пропозицією викрасти ради винагороду голову правління компанії «Нафтогазвидобування» Семінського з метою подальшого його вбивства та перерозподілу акцій компаній».
Фактично, цю справу було використано як засіб впливу держи Ріната Ахметова, щоб він розрахувався з Петром Порошенком ради втрачену ним частку в бізнесі «Нафтогазвидобування». Як стверджує делегат-втікач Олександр Онищенко, він був посередником між Ахметовим та Порошенком во (избежание пошуку компромісу. У підсумку, Генпрокуратура зняла всі претензії з компанії «Нафтогазвидобування», а підконтрольний Порошенку управляющее устройство ввів вигідну для Ахметова формулу тарифоутворення на теплову енергетику “Роттердам совершенство”.
Тільки Олег Семінський, який понад три роки провів у ізоляції, як заручитель цього бізнес-конфлікту, так і не дочекався правосуддя. В його справі нікому безвыгодный висунуто підозри, немає навіть слідчого в цьому провадженні, а Микола Рудьковський втік вслед за кордон.
Ця справа стала ще одним прикладом використання Генпрокуратури чтобы досягнення корупційних цілей керівництвом держави. І так буде доти, доки нам безлюдный (=малолюдный) вдасться позбавити силову вертикаль від політичного тиску.