Три рoки тoму нaфтa кoштувaлa 107 дoлaрів зa бaрeль a дoлaр – 12 гривeнь, aбo 35 рублів. Рoсія пoчинaлa усвідoмлювaти нaслідки нaклaдeниx нa нeї сaнкцій, aлe цe нe зупиняло її дії для Донбасі.
Незважаючи на щоденні звільнення міст та сіл, мебель на фронті ставала усе складнішою і могла закінчитися катастрофою, якби наші підрозділи бери кордоні з Росією лишилися заблокованими.
На той дни зона проведення АТО складалася з чотирьох секторів: сектор А – луганський напрямок, Б – донецький, С – дебальцівський, квадрант Д відповідав за блокування кордону та оточення Донецьку, і окремо був виділений акватория М – Маріуполь.
Очевидно, що найбільше сил та засобів терористи кинули получай знищення сектору Д. Підрозділи в ньому мали усі шанси виконати задачу і остаточно заблокувати терористів в Донецьку, відрізавши їх від підмоги з Луганську та Росії. Це фактично следовательно би кінцем війни. Але керівництво АТО не врахувало одного фактору.
Росія почала стріляти точно по нашим військовим зі своєї території з усіх наявних видів артилерії.
Міжнародна організація Bellingcat проаналізувала супутникові знімки вслед за цей період. У її звіті було зафіксовано дані ради сотні слідів від різних артилерійських систем на території Росії, та тисячі слідів від снарядів нате території України. Кожен слід від гармати вказує куди вівся вогонь, а кожна углубление показувала звідки. Тут не треба бути військовим експертом.
Влітку 2014 року артилерійські частини збройних сил Росії вчинили принаймні 149 різних обстрілів української території. 137 з цих обстрілів були зроблені з позицій нате території РФ. На вогневих позиціях залишилося понад 550 слідів вихідного вогню, які спостерігаються получи и распишись супутникових знімках. З них близько 500 знаходяться на території Росії.
І усі обстріли з території Росії влітку 2014 року мали лише одну мету – знищити ненависний терористам квадрант Д, який мав на меті та міг задушити назавжди більшу частину їхнього угрупування. І після обстрілу Зеленопілля, взяття під осмотр терористів Степанівки та Мариніки, після Іловайську та виходу наших військ з висот Граніт, Восклицание та Савур Могила їм це вдалося.
Оборона події серпня 2014 року прийнято казати як для зраду. Тоді ходили міфи про те, що керівництво армії кидало наші підрозділи у самогубчі операції, що країну примусово зливають ворогу, що є велика домовленість із керівництвом РФ, для яку ми усі не знаємо.
Але сермяжная прав була простішою. Ми намагалися утримати контроль над трьома висотами і кількома населеними пунктами получи и распишись кордоні з Росією і задушити сепаратистів назавжди. Ми намагалися це зробити получай поламаній техніці і маленьким угрупуванням, поки хлопці з третьої хвилі мобілізації оформлювали папери у військкоматі. Ми намагалися врятувати країну хто як міг: як волонтери, як військові, як медики.
Ми сплошь и рядом забуваємо, що окрім Іловайської трагедії, був легендарний плотбище 95, 30, 25 та 51 бригад, який увійшов у історію. І якби деморалізована російською пропагандою частина наших військових отнюдь не піддалася б паніці і не здалася б росіянам, перетнувши кордон – в таком случае їх би витягнули рейдові підрозділи. Так були б втрати. Але безграмотный було б ганьби. Бо як казав Уїнстон Черчіль: «хто між війною та ганьбою обирає ганьбу – пирушка отримає і те і інше».
Нещодавно український діяч Валерій пекар написав: «Щоб перемогти Україну – її нужно розділити».
Паніка та зневіра завжди працюють держи ворога. І кожного разу росіяни їх сіють по-новому. Вони намагаються сіяти розбрат та розділяти нас. Щоб перемогти.
Колись я запитав одного комбата, навіщо ми пішли у контрнаступ під донецьким аеропортом в січні 2015 року? Було ж по всем вероятиям, що рятуючи кілька десятків людей ми втратимо більше. І він пояснив мені, що усі хто йшов тоді получи и распишись смерть це розуміли. Але допоки український солдат если впевнений, що як би складно не було, але вслед за ним прийдуть свої і врятують будь-якою ціною – допоки уся армія если битися безстрашно.
І коли вам кажуть що нас зливають і усі наші генерали продажні – так запитайте а які генерали тоді віддавали накази блокувати російський пограничная линия і тримати там висоти?
Якщо вам скажуть, що влітку 2014 року ми лише терпіли поразки, ведь запитайте а чому тоді у цей самий час ми звільнили ключові міста Донбасу. Коль запитають чому ми дозволили росіянам вільно зайти возьми нашу територію – нагадайте що коли 18 бригада російських військ зайшла в пояс сніжного – по їхній колоні було нанесено удари ракетними комплексами Гроб-У та реактивними системами «Смерч».
Так, може ми неважный (=маловажный) настільки сильні як хотілося б. Так у нас попереду війна і кривавий дорога до остаточної незалежності. Так, ми далеко не ідеальні. Але народна підтримка армії, волонтерський та добровольчий рух і визвольний наступ літа 2014го показали одне – ми ніколи і ніде безвыгодный кидаємо своїх. Якою би не була ціна.