Міністр фінансів Олександр Данилюк став мішенню розслідування з боку департаменту економічних злочинів Генпрокуратури. Структурний підрозділ ГПУ більш відомий, як департамент Кононенка-Грановського, що спеціалізується на справах, особливу зацікавленість в яких має оточення президента.
Данилюку інкримінують незрозумілість походження коштів на придбання будинку площею 290 метрів та автомобілю ВМW Х5, а відтак – начебто ухилення від сплати податків. Ця фабула легко розбивається, якщо уважно прочитати біографію: Данилюк багато років мешкав у Лондоні та мав достатньо можливостей легально заробити гроші в інвестиційному бізнесі. Більше того, сьогоднішня редакція процесуального кодексу не передбачає право прокурора звертатися до суду для призначення позапланової податкової перевірки, але це незаконне клопотоання не тільки було внесено, але і задоволене суддею. У підсумку, Данилюку в якості виховного заходу призначили перевірку з 1998 року.
Спочатку відносини Данилюка з командою президента були безхмарними – він був представником президента в Кабінеті міністрів Яценюка. Але уже в уряді Гройсмана він очолив Міністерство фінансів, і ним спробували покерувати всі, кому заманеться – навіть СБУ слала йому листи з вимогою фінансування медичних програм.
Олександр Данилюк не змирився з відведеною роллю слухняної маріонетки, після чого в нього виник конфлікт з Банковою. Так, вперше на поверхню він сплив, коли міністр пішов війною проти формально підлеглого йому голови фіскальної служби Романа Насірова, який фактично відмовився підкорятися своєму безпосередньому начальнику, але волів виконувати виключно неофіційні та незаконні вказівки Банкової.
Данилюк ініціював розслідування діянь Насірова, зокрема, його незадекларованої нерухомості в Лондоні та поїздку до США на інавгурацію Трампа. Паралельно екс-фіскалом займалося антикорупційне бюро, і він був відсторонений від посади.
Але Данилюк не став допомагати оточенню Петра Порошенка в тому, щоб зберегти контроль за фіскальною службою та призначити виконувачем обов’язки Білана. У відчаї адміністрація президента навіть писала офіційні листи, вимагаючи надати своїм співробітникам доступ до реєстру відшкодування податку на додану вартість – а це одна з найбільш корупціогенних тем – хоча Конституцію не наділяє президента цими повноваженням.
Комітет з податків, який очолює давня соратниця Порошенка та Кононенка Ніна Южаніна, почав збирати підписи за відставку Данилюка. Сама Южаніна є відвертим опонентом Данилюка, її також називають головним претендентом на посаду голови Державної фіскальної служби замість Насірова, який досі не звільнений. Принаймні, свою помічницю Людмилу Демченко вона вже влаштувала на податкову міста Києва.
Міністр виступив проти схеми, яку проштовхували Кононенко з Южаніною, щодо розрахунку за борги по податку на додану вартість не грошима, а цінними паперами, що подібне до схеми Арбузова часів Януковича.
Інша людина, яка прагне помсти Данилюку – це генпрокурор Юрій Луценко, якого він звинувачував у саботажі сумнівної схеми із конфіскації цінних паперів Януковича, що загрожує Україні позовами на заході. Після того, як Луценко зробив закиди на адресу Данилюка, з боку деяких депутатів БПП пролунали погрози фізичної розправи на адресу міністра фінансів, але генпрокурор як головний законник держави жодних заходів він не застосував.
У підсумку, влада не помічає відвертих порушень закону з боку своїх вірних союзників. Той самий Насіров, відсторонений з фіскальної служби, має подвійне громадянства і за прикладом того ж Артеменка має бути позбавлений українського. Але мною отримано чергову відписку Державної міграційної служби, які не можуть визначитися, що робити з Насіровим. У відомстві побоюються, що він взагалі виявиться людиною без громадянства – хоч це не зупинило владу в випадку Саакашвілі.
Атака на Данилюка відбувається синхронно з наїздом на інший епіцентр спротиву корупційним змовам – компанію «Нафтогаз України». Тут відкрито кримінальне провадження тим самим департаментом Кононенка-Грановського щодо звільнення головного інженера «Укртрансгазу» – державної «дійної корови», яку вибити з-під «Народного фронту» намагається команда Коболєва. Вони домоглися звільнення голови компанії Ігоря Прокопіва, відносно якого є багато корупційних сигналів, але це не завадило міністру енергетики Ігорю Насалику призначити його своїм заступником.
І на довершення, цей же департамент Кононенка-Грановського намагається зірвати очищення державного підприємства «Укргазвидобування», яке багато років було в полоні корупційних кланів.
Все це вказує на системний характер силовиків Порошенка покарати за вільнодумство та незговірливість тих державних менеджерів, які відмовилися бути учасником корупційних змов. Контрреволюціонери вже навіть не приховують своє обличчя. Тим легше їх буде покарати після зміни влади.