Антикорупціонеру Віталію Шабуніну оголошено підозру за статтею “нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості”. Ідеться про інцидент 8 червня цього року з громадянином Філімоненком, який бере участь у дискредитаційній кампанії щодо громадських активістів, при цьому представляється журналістом, але свою діяльність він звів до тролінгу та медіа-атак на опонентів чинної влади.
Ця справа має всі ознаки політичного переслідування Віталія Шабуніна за його викриття та акції прямої дії на підтримку НАБУ та просування антикорупційних законів. Потерпілий у справі має репутацію людини, яка співпрацює зі спецслужбами. А ще раніше він був вигнаний з руху “Чесно” за вимагання грошей від одного з політиків.
Журналісти-розслідувачі, які постраждали від насильства з боку правоохоронних органів, звертають увагу на подвійні стандарти, коли їхніх кривдників роками не покарано, тоді як справу Шабуніна завершили менше ніж за два місяці.
Справа по суті має слухатися за місцем скоєння так званого правопорушення, тобто у Дніпровський районний суд міста Києва. Цей суд вважається кишеньковою установою президентського «решали» Олександра Грановського – саме тут Грановський провернув свої афери з відйому торгового центру «Скай-Молл» в естонських інвесторів.
Наближеність цього суду до влади підтверджує і те, що в Дніпровський район перенесли розгляд запобіжного заходу Геннадію Корбану, що завершилося рукоприкладством з боку силовиків. Донедавна правосуддя в цьому вчиняв суддя Чаус, який прославився на весь світ зберіганням хабарів у скляних банках і зняттям з розшуку Юри Єнакієвського.
Справа Шабуніна – це черговий серія із передвиборчої зачистки критиків режиму Порошенка, який до цього роздмухував сміттєвий скандал Садового, громадянство Саакашвілі, квартиру Лещенка.
Тепер можна з високою долею вірогідності прогнозувати обвинувальний вирок Віталію Шабуніну, що позбавить його права балотуватися на наступних парламентських виборах. Особисто я за останній рік багаторазово зіштовхувався з українською судовою системою, тому маю уявлення, як служителі Феміди вміють виконувати політичні замовлення.
Розповім про свій досвід. Один з прикладів – це суд за позовом міністра внутрішніх справ Арсена Авакова проти мене. Рішенням Подільського суду Києва під головуванням судді Зарицької було визнано «недостовірною інформацію» декілька моїх фраз в інтерв’ю, оприлюднену німецькою телерадіокомпанією «Deutsche Welle». Це рішення суд постановив і проти німецької медіа-установи, хоча вона зареєстрована у місті Бонн та не має в Україні зареєстрованої юридичної особи.
Показово також, що, окрім особи Авакова, зі мною судилося ціле Міністерство внутрішніх справ – і це був єдиний позов МВС України про захист ділової репутації за три останніх роки. Але заради задоволення свого “его” Аваков навіть витратив гроші платників податків на покриття судового збору.
Зрештою, не погоджуючись з рішенням, я волів подати апеляцію, але отримав текст рішення на руки аж через півтора місяця після винесення, тільки після двох заяв та двох скарг до суду, хоча суддя мала видати його протягом п’яти днів.
Не менш цікавий досвід мені довелося пережити за позов одіозного Юрія Іванющенка, соратника екс-президента Януковича, який переховується від правосуддя закордоном. Іванющенко після одного з моїх ефірів, де я розповідав про його роль в оточенні президента-втікача, подав до суду. Але він програв першу інстанцію.
Після цього, всупереч всьому, отримав потрібне рішення в апеляції, прикриваючись тим, що застосоване до нього слово “смотрящий” належить до кримінальної лексики, тоді як Іванющенко до цього моменту ніколи не сидів у в’язниці та, відповідно, є чистим перед законом. Щоправда, тоді не зрозуміло, чому він вже три роки живе за кордоном. При чому в повній злагоді з владою Порошенка. Спочатку його зняли з міжнародного розшуку, і він виїхав до родини в Монако. А на початку цього року, через бездіяльність Генпрокуратури, з Іванющенка було знято санкції Євросоюзу та надано доступ до понад ста мільйонів доларів, які було арештовано по всьому світу.
І ще одна історія з особистого досвіду стосується вже мого позову до соратника Яценюка Миколи Мартиненка, який перебуває під слідством у чотирьох країнах Європи за хабарництво та відмивання коштів. Після публічної заяви Мартиненка, що мої викриття його діянь мають замовний характер, я подав проти нього до суду. З “енної” спроби мені вдалося змусити його прислати представника на засідання та розпочати процес. Але вже в суді Мартиненко відмовився від своїх слів на мою адресу, назвавши їх “оціночними судженнями”, а на додачу притягнув експертизу, проведену на його замовлення Службою безпеки України.
Звичайно, усі ці приклади доводять, що Віталію Шабуніну годі сподіватися на справедливе правосуддя. Феміда, як і правоохоронна система, є іграшками в руках президента, який за будь-яку ціну прагне продовжити перебування при владі. Досвід Януковича нічому не навчив. А значить – люди не будуть довго терпіти таку владу.