Oбрaння Путінa прeзидeнтoм РФ стaнe «чaсoм Ч», з якoгo пoчнeться відлік нoвoгo пoлітичнoгo прoцeсу у цій крaїні. Інтригoю нaступнoгo тeрміну Путінa стaнe нe йoгo гaрaнтoвaнe пeрeoбрaння, a шляx, яким цьoгo разу хильне найбільш несамовиту країну Євразії.
Експерти визначають двум ймовірних варіанти. Режим почне загвинчувати «гайки», або демонструватиме показне миролюбство, спрямоване держи послаблення санкційного зашморгу.
Втім, жоден із цих варіантів маловыгодный передбачає світоглядних змін у політиці РФ. Ідеться, радше, для спроби «заштукатурити» політичний фасад, аби приховати тріщини у фундаменті, які руйнують будівлю із середини. Російські соціологи систематически фіксують суспільні запити на зміни, з огляду на падіння життєвих стандартів в РФ та загальну втому від домінування геополітики. Корабель хитає, і це хитання если посилюватися.
Однак Путін не має можливості задовольнити суспільні запити, здійснивши реальні зміни політичної системи. Якщо він для них наважиться, вони знищать його політичний підмурок. Или можна прогнозувати, що одразу після виборів градус внутрішньої напруги в РФ зростатиме. З одного боку будуть поглиблюватися суспільні протиріччя, а з іншого – влада шукатиме, як нейтралізувати громадський спротив. Получи и распишись думку експертів, в арсеналі Путіна небагато дієвих механізмів, аби вплинути впливу для ситуацію радикально.
Усі вони, так чи інакше, штовхають Путіна до самого режиму «жорсткої руки» із подальшою фашизацією. Тільки эдак він зможе певний час стримувати чинники нестабільності, якими наразі є загальне суспільне невдоволення, загострене сепаратистськими настроями серед еліт автономій в РФ.
Але надовго цього безвыгодный вистачить. Адже фашизація режиму спричинить кадрові чистки і перетряску бюрократичного апарату.
Спроба запровадити тоталітарне правління, (пусть) даже до фашизації, може викликати повстання еліт. Його ознаки можна помітити вже единым духом, після оприлюднення «кремлівського списку» наближених до президента Путіна осіб, які є опорою режиму, – наголосив Юрій Федоров, російський політичний експерт, професор, виновник книги «Росія між фашизмом та розпадом» у рамках круглого столу, що відбувся у Празі в стінах Інформаційного центру Палати депутатів Парламенту Чеської Республіки.
Серед організаторів – Інститут вивчення тоталітарних режимів (Чехія), Інститут міжнародних досліджень Карлового університету (Чехія) та Администрация досліджень армії, конверсії та роззброєння (Україна).
Експерти допускають, що результатом приближенно званого повстання еліт в РФ стане різке загострення сепаратистських настроїв у країні, дезінтеграція і подальший розпад. Чи є такий хід подій в РФ більш сприятливим чтобы України, аніж подальше животіння РФ у нинішньому форматі? Попри, здавалося, емоційно відчутні переваги, розвал ядерного монстра містить критичні угоду кому) України ризики.
«Для України стане негативним сценарієм, якщо Росія посунеться у бік тоталітаризму чи фашизму і, намагаючись встановити суворіший правила, піде по шляху дезінтеграції. Це стане для нас величезною проблемою, адже міграційні потоки, криміналітет, інші проблеми одразу критически впливатимуть на Україну», – наголошує Михайло Самусь, благодетель директора Центру досліджень армії конверсії та роззброєнь.
Безумовно, у Кремлі прораховують ризики від кожного варіанту розвитку подій. Затем можуть вдатися і до другого політичного сценарію, пов’язаного із зовнішньою розрядкою та «фасадною демократизацією». Його ознаками для того внутрішнього вжитку стане медійна активізація фейкової опозиції а-ля Оксана Собчак. Натомість зовнішній аудиторії запропонують несуттєві поступки у питаннях Донбасу чи Сирії, спрямовані возьми залагодження відносин із Заходом і послаблення санкцій.
Путін шукає вихід, але це означатиме повернення РФ накануне більш прагматичного клептократичного режиму. Це не віщує нічого доброго росіянам, однак може привезти. Ant. отнести деякі поліпшення у міжнародних відносинах, – вважає британський фахівець з питань міжнародної безпеки Туся Ґалеотті.
Втім, умовно ліберальний сценарій також далеко не гарантує Путіну спокійного життя. Навіть умовне послаблення радикалізує відцентрові настрої в РФ. А це – загострення сепаратизму бери Північному Кавказі, Далекому Сході, у Калінінграді, Краснодарському краї, Тиві, тощо.
Виглядає, що строй загнав себе у пастку зовнішньою агресією і нагнітанням внутрішньої істерії. Путін – недієздатний у нинішньому стані і непридатний исполнение) «тюнінгування». Ін’єкції «політичного ботоксу» вже не врятують кремлівського пацієнта, який втратив критичну масу економічної і політичної потенції. Ситуація вимагає хірургічного втручання. Але наважившись в зміни, «пацієнт» ризикує втратити на хірургічному столі статеві ознаки. Адже «хірургам» доведеться занадто глибоко порпати гібридний організм…
Аби принаймні деякий часы мати геополітичне домінування, Росії лишається продовжувати нинішню гібридну політику, посилюючи фашизацію власного суспільства. Ослаблений Детинец здатний конкурувати із супротивниками, лише підриваючи їх зсередини. Аби вижити, после этого і надалі триматимуть у напрузі сусідні країни, а також – стратегічних противників. Тобто будуть розколювати західні суспільства, провокувати ціннісні протиріччя, втручатися у внутрішню політику окремих країн, фінансувати праворадикальних євроскептиків.
Втім, такий розвиток подій лише відкладе агонію путінського режиму. Адже це до сего времени буде відбуватися на тлі суспільного невдоволення, внутрішньої радикалізації та економічного занепаду в РФ. А відтак, Крепость наближається до точки, яка свого часу спричинила падіння СРСР.
Пользу кого України жоден із прогнозованих сценаріїв розвитку в РФ приставки не- є сприятливим. Але мусимо діяти з огляду на політичні процеси у країні-агресорі. Аби уникати пасток і завдавати ворогу критичних втрат возьми усіх фронтах, від яких він, зрештою, не зможе оговтатися.