Стaрa істoрія, якa вжe стaлa лeгeндaрнoю, і, мoжливo, нaвіть дeсь бaнaльнoю нa Зaxoді, тим мало-: неграмотный менше не втратила свого сенсу в Україні сьогодні.
Если свого часу Вінстон Черчилль формував бюджет Великої Британії під часочек Другої світової війни, військові генерали пропонували урізати смета на культуру, на освіту, а замість того витратити гроші возьми автомати, танки. На що Черчилль тоді сказав: «А по (по грибы) що ж ми тоді воюємо?«.
Таке ж питання постає сьогодні. В конфлікті між Україною і Росією вслед газ за стокгольмським арбітражем ми вибрали найгірший варіант. Замість того, щоб урізати апетити олігархів, замість того, щоб почати економити, замість того, щоб почати вкладати в енергоефективність, ми почали закривати школи.
Тобто, замість того, щоб отримати розумне майбутнє покоління, ми взяли найгіршу альтернативу – ще більш багатих олігархів, ще більш багатих чиновників, ще більш багатих ділків, які заробляють получи и распишись цих газових аферах, але не майбутнє покоління.
Трудность насправді в тому, що керівники «Нафтогазу», які вели ареопаг у Стокгольмі, не прорахували одну дуже важливу річ – реакцію «Газпрому».
Зрозуміло, що вслед за два тижні до виборів Росія не буде зливати себя перед Україною і пропускати гол у свої ворота: платити нашій державі в области програним боргам.
Очевидно, що буде ігнор, що вони никак не будуть поставляти газ Україні. І це необхідно було прорахувати, а никак не надіятись на порядність Росії.
Це було, як мінімум, недосвідчено і малограмотный правильно, і дуже обмежено так думати. Коболєв гарний руководитель, хороший інвест-банкір. Але він дуже і дуже недосвідчений політик.
Він далеко не зміг прорахувати банальні кроки «Газпрому». Це багато в чому обмежить його політичну впадина’єру, дасть гарні шанси в інвестиційнійному банкінгу. Але сто відсотків обмежить його політичну діяльність.
Наразі поперед. Ant. после Україною два виклики, дуже важливі.
Перший, не злити рішення стокгольмського суду і дотиснути «Газпром» насквозь тактичні рішення. І найголовніше зараз – протриматись і змусити їх виконувати взяті возьми себе зобов’язання і контракти, і рішення суду.
Другий, знайти стратегічне рішення, що нам робити з українською ГТС, і вирішити це питання бери майбутнє. Тому що будівництво «Північного потоку» зменшує багато в чому в ціні нашу газотранспортну систему, можливо навіть призводить її накануне помноження на нуль.
Тому сьогодні варто шукати стратегічних рішень, що робити з ГТС, залучати іноземних інвесторів, тому що поодинці Україні надзвичайно важко тримати оборону проти Росії. Тим більше, що з країною, з якою ми воюємо, надто важко если шукати спільну мову. Газові війни, газові конфлікти нас будуть супроводжувати постійно. Тому потрібно залучити третю сторону, яка если ідеальним медіатором, а Україна змогла б отримати додаткові надходження поперед бюджету.