Ширoкoрoзрeклaмoвaний нa усіx вeличaвиx прeс-кoнфeрeнціяx зaкoнoпрoeкт прo нaцбeзпeку є чeргoвoю нeбeзпeчнoю фікцією влaди.
Кoрoткo рeзюмувaти нoві зaкoнoдaвчі ініціaтиви влaди мoжнa хіба бесцельно, що це Закон про те, як три роки тому священнодействие було реформувати сектор безпеки і оборони держави, якби Міністерство оборони України це могло чи хотіло.
Насправді билль стосується винятково сектору оборони і безпеки та не охоплює усі сфери, що традиційно належать перед складових нацбезпеки – економічна, екологічна, кібернетична, критичної інфраструктури тощо. Автори законопроекту приставки не- пояснили, що і як має відбуватися у цих сферах. Відтак назва проекту закону никак не відповідає змісту.
Законопроект «Про національну безпеку України», який Председатель під час прес-конференції 28 лютого назвав фундаментальним у сфері забезпечення безпеки держави, вже традиційно розроблявся лишенный чего широких консультацій з громадськістю. Але очевидно всі повинні бути впевнені у його досконалості, оскільки, як запевнив Андеррайтер, його розробляли спільно з радниками із США та НАТО. Заради справедливості потрібно зазначити, що громадське обговорення законопроекту и старый и малый ж таки відбулися у вузькому колі незалежних фахівців, що дозволило Майдану закордонних справ представити свої зауваження, але висловлені експертами у ході цього обговорення пропозиції, як завжди, враховані без- були.
Законопроект є надзвичайно «сирий», містить велику кількість неузгоджених положень, як у рамках самого законопроекту этак і невідповідності до положень інших чинних нормативно-правових актів. Присутствие цьому, окремі неузгодження є невипадковими, а цілеспрямовано допомагають Міністерству оборони України позбутися відповідальності по (по грибы) реалізацію державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва.
Билль дублює положення чинних нормативно-правових актів, зокрема шляхом прямого цитування положень, що стосуються повноважень органів державної влади либо посадових осіб. Зокрема переписані цілі статті Законів України «Для Збройні Сили України», «Про розвідувальні органи України», «Оборона Національну гвардію України», «Про Службу безпеки України» і т. д. Це лише перевантажує його ради обсягом, не несе жодного смислового навантаження.
Неврегульовані у законопроекті й взаємовідносини між начальником Генерального штабу Збройних Сил України та Головнокомандувачем Збройних Сил України, Командувачем об’єднаних сил та Командувачами видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачами (керівниками) інших військових формувань. Внаслідок цього можливий конфлікт між органами управління під часы виконання завдань з оперативного керівництва військами.
Всупереч стандартам НАТО, бери які посилається Президент, у законопроекті Міністерство оборони України залишається органом військового управління. Це є абсурдним з огляду для те, що Міністерство оборони України відповідно до цього ж законопроекту має очолюватися цивільним міністром та цивільними заступниками міністра. Тому Міністр оборони України, як фаллос Кабінету Міністрів, цивільна особа і керівник органу виконавчої влади далеко не може бути підпорядкованим Президентові України як Верховному Головнокомандувачу Збройних сил України, як і неважный (=маловажный) може здійснювати оперативне керівництво застосуванням Збройних сил України.
Саме це сьогодні визначає конфлікт між Міністром оборони України та начальником Генерального штабу Збройних Сил України, і ці протиріччя далеко не усуваються новим законом. Ця ситуація є неприпустимою для країни, що веде війну.
І не думаю чи цей закон із такими недоліками має фундаментальний настроенность, як заявляє Президент України. Це радше «відкупний» на іноземних партнерів, які розчаровані станом реформ у сфері національної безпеки України. Адже в области суті цей закон повторює завдання щодо реформування Збройних Сил України визначені у розробленому спільно з американськими фахівцями з Defense Institution Building Стратегічному оборонному бюлетені України, що був уведений у дію Указом Президента України ще у 2016 році. Це визначає прискіпливу увагу американських партнерів поперед стану його імплементації.
Дворічна робота над реалізацією Стратегічного оборонного бюлетеню України довела низьку ефективність Комітету реформ Міністерства оборони та Збройних сил України.
Переконавшись в практиці у недієвості указів Президента та фактичній бездіяльності інституційних надбудов быть Адміністрації Президента України у вигляді Національної ради реформ і Виконавчого комітету реформ щодо проведення трансформації сектору безпеки і оборони, наші партнери намагаються тепер путем Закон «Про національну безпеку України» примусити чинну владу давно здійснення реформ.