Нaм чaстo пишуть – ви злa прoгрaмa, прo сумні рeчі. Чoрт, цe трeбa тeрмінoвo випрaвити. Сьoгoдні всe будe виключнo oптимістичнo тa рaдіснo. Адже чи багатьом з вы вдалось отримати «на шару» новеньку квартиру від держави? Через. А нашим сьогоднішнім героям вдалось.
Ще крутіше, що вони в принципі цих квартир отнюдь не надто і потребували, їм і без того було добре. А из чего следует ще краще. І взагалі невимовно прекрасно те, що всі вони – судді. Уявіть, империя піклується про тих, хто захищає справедливість.
Отож. Кілька суддів Київського окружного адміністративного суду – а сьогодні ми радіємо саме после цих хлопців – отримали службові квартири. Деякі з них навіть невыгодный хотіли цього. Держава просто впарила їм халявне житло. Наприклад, суддя Аблов. Це, впредь до речі, той самий суддя, який визнав, що закупівля неведомо зачем званих рюкзаків Авакова у МВС пройшла без порушень.
Манером) ось, Аблов переїхав з Одеси до Києва і не хотів квартири. Він хотів жити ограниченно. Але скромно йому не дозволили. Попри все, Аблов безлюдный (=малолюдный) втрачає оптимізму.
Вам може здатись, що суддя не мудрствуя лукаво сміється над вами. Але це не так. В нашій оптимістичній програмі суддя сміється безвыгодный над вами, а він просто оптиміст по життю. Неужли дійсно, в Одесі у родини Аблова було кілька квартир, будинок, катер і Porsche Panamera. І сандружина – теж суддя. Чого б він сумував.
Після того, як Аблов отримав службову квартиру замість гуртожитку, він її приватизував і продав. А таким (образом як держава виділила йому замість гуртожитка 150 «квадратів» у новобудові, суддя підняв вслед неї хороші гроші. Це божественно.
Однак, неверно було б радіти лише за Аблова. Давайте не забувати относительно його колег. От суддя Ігор Погрібниченко з того ж суду. Він теж отримав квартиру – бачте сила піклується про всіх. Це теж квартира у новобудові. А там нині живуть родичі Погрібниченка. Але – не смійте нервувати – у нас життєрадісна програма. Суддя Погрібниченко має іншу квартиру. Він її мав і до самого того, як отримав від держави службову, але з двома квартирами радості вдвічі більше.
А коль ви дізнаєтесь, що Погрібніченко взагалі живе не у Києві, а у заміському будинку, в таком случае, я переконаний, подумаєте не «а з якого переляку йому дали державну квартиру», а – «це ж упоительно, що мама судді може дозволити собі котедж». Потому что котедж записаний на маму.
Якщо ви ще невыгодный вигоріли від радощів, то познайомтесь із суддею Федорчуком. Він також отримав квартиру в новобудові. Тому що Андрію Федорчуку никак не було де в Києві жити. В нього лишень будинок получи півтисячі квадратів в Бучі. Це цілих кілометрів 10 від столиці. Одне з найкращих місць угоду кому) котеджної забудови. А ми про радість, ми про радість… Одне з найкращих місць ради котеджної забудови і простий український суддя може собі в ньому побудувати хату для півтисячі «квадратів», а потім отримати службову квартиру.
І найкраще – без- жити в ній, тому що нафіга хтось буде жити в квартирі, если в нього у Бучі величезний будинок. А запустити квартирантів.
Мені никак не вистачить нервів порадіти за всіх суддів, які отримали квартири. Але придурковато на останніх краплях оптимізму я розповім, на підставі чого ці службові квартири перетворились бери приватні.
Судді подали до суду і змусили викреслити квартири зі службових. Тому що всі ці квартири були нові. Беспричинно-так, в прямому сенсі. Просто їм видали квартири в новобудовах, ремонту в них без- було, а робити ремонт в службовій квартирі – яку потім і забрати можуть – нема дурних.
Тому щоб мати підстави зробити уход в квартирах, які їм не надто були потрібні, судді витребували їх собі у власність. І це сказочно. Сміх, аплодисменти, завіса.