Рік керівництва «Укрзалізницею» з Войцехом Балчуном пов’язували з надіями, але він подав у відставку після багатомісячного конфлікту з міністром інфраструктури Володимиром Омеляном.
Немає людей, яким не довелося користуватися українською залізницею. Вона нереформована, корумпована, некомфортна, і часом нагадує 19 століття. «Укрзалізниця» – це держава в державі. Вона є джерелом безпробудної корупції, з якої потім фінансуються не лише продажні чиновники, але і політики. Українська залізниця чи не єдина в світі, в якої є не тільки свої війська, газети або лікарні, але і своя політична партія, створена за часів Георгія Кірпи.
І польський менеджер Балчун виявився не готовий до бою в умовах корупційного шторму. Перший тривожний дзвоник для нього пролунав на початку його роботи, ще 1 червня 2016 року.
Тоді на засідання уряду винесли питання про затвердження нового складу правління «Укрзалізниці » через прихід польської команди. Проект постанови підготували Міністерство інфраструктури, і він передбачав виведення з керівного органу компанії такого собі Сергія Михальчука. Людини з найближчого оточення братів Дубневичів, які багато років є бенефіціарами корупційних схем на «УЗ».
Але під час розгляду питання прем’єр-міністр Гройсман виключив Михальчука зі списку осіб, які потрапляють під звільнення. Згодом за нової команди в «Укрзалізниці » люди Дубневича тільки зміцнилися на позиціях. Вони очолили Департаменти корпоративного управління (Єлизавета Пушко-Цибуляк) та Департаменту будівель та споруд (Максим Міняйло).
Кейс Дубневичів – типовий випадок конфлікту інтересів. Молодший з братів, Ярослав, очолює транспортний комітет парламенту і одночасно заробляє на цій сфері. Те, як можна капіталізуватися на владі, легко відстежити завдяки офіційним даним 2013-2015 років щодо закупівлі прокладок і скріплень для «Укрзалізниці «.
У останній рік правління Януковича тут «годувався» друг покійного молодшого сина Януковича, колишній депутат-регіонал Вілен Шатворян. Близька до нього компанія «Євроінвестстрой» поставила прокладок і скріплень на 48 мільйонів гривень. У 2014 році в Україні міняється влада, люди гинуть на Майдані, але в політиці відбувається лише зміна «смотрящих «.
У 2014 році регіонал Шатворян встигає освоїти 11 мільйонів гривень. Після падіння Януковича з «Укрзалізницею » починає працювати близька до Дубневичів компанія «Експозиція». Вона поставляє ті ж прокладки і скріплення на 103 мільйони гривень. У 2015 році в їх руках зосереджується повноцінна влада. Обсяги постачання виростають в два рази до 173 мільйонів гривень. Паралельно Дубневичі напрацьовують схему в енергетиці – замість постачання газу населенню виробляли з нього електроенергію та продавали за ринковою ціною. Дубневичі – це гучний, але не єдиний приклад зрощення влади та бізнесу, який в цивілізованих країнах не допускається, бо там діє етичний кодекс державної служби. Окрім Дубневича, на залізниці годується купа народу, пов’язаного з політикою – від Котвіцкого з Аваковим до Палатного з Кононенком.
Після Революції гідності куратором «Укрзалізниці » був глава адміністрації президента Борис Ложкін. Він зі своїм другом-ресторатором Михайлом Бейліним шукали команду для взяття контролю над «Укрзалізницею «. Тоді Ложкін з Бейліним залучили туди Станіслава Лєснікова, який розставив свою вертикаль заступників начальників регіональних залізниць та заступників у центральному департаменті компанії. І Балчуну не вдалося або не захотілося поміняти статус-кво.
Поляками також було провалено роботу в судах. Так, «Укрзалізниця » повністю повернула 780 мільйонів гривень банку Ахметова ПУМБ за кредитами «Донецької залізниці «, яка залишилася на окупованих територіях. В умовах кризи більшість банків погоджувалися на реструктуризацію кредитів або дисконти. Найбільш поширена корупція на «Укрзалізниці » відбувається під час закупівлі пального. Наприклад, коли тендер на 65 тисяч тонн пального виграла компанія WOG, близька до депутатів Верховної Ради з групи «Воля народу «. Вони запропонували ціну, нижчу за ринкову. Але потім посадовці «Укрзалізниці » та представники WOG тричі укладали додаткові угоди, через що ціна перевищила ринковий рівень. Така ситуація стала предметом розслідування НАБУ. Якість пасажирських перевезень залізницею жахає. Вони були і залишаються збитковими. Єдиний спосіб для «Укрзалізниці » компенсувати ці витрати – це встановити адекватні тарифи для комерційних перевезень. Але українські олігархи як раніше, так і зараз, платять ціну набагато нижче за ринкову. Наприклад, тарифи за перевезення залізної руди для Ахметова дозволяють йому і далі залишатися олігархом номер один. Ба більше, за рішенням Балчуна значні кошти виділили на розширення пропускної спроможності перегону Комиш-Зоря-Волноваха, яке здійснювали виключно в інтересах металургійних комбінатів Ахметова.
Апофеозом абсурду на Залізниці можна вважати рішення нового правління вже за Балчуна оголосити тендер на консалтингові послуги щодо «стратегічного розвитку Укрзалізниці » на суму понад три мільйони євро. Тобто він виявився неготовий до роботи попри астрономічну зарплату 400 тисяч гривень на місяць. Після того, як Балчун піде, з великою долею вірогідності ситуація зависне в повітрі. І це – найвигідніший сценарій для корупціонерів. Тому що в.о. на чолі міністерства або державної компанії – найбільш слухняний виконавець волі своїх старших «товаришів». У них скоро обличчя не будуть влазити в телевізор від корупційних апетитів. Саме тому ми повинні вимагати якнайшвидшого призначення нового повноцінного керівника Укрзалізниці.