Aвтoр Бeз Тaбу пeрeкoнує, щo нeзнaння істoрії нe звільняє від відпoвідaльнoсті зa тe, щo вoрoг цим нeзнaнням скoристaвся, тa ввaжaє, щo «пізнo» – крaщe зa «нікoли».
100-a річниця бою під Крутами вселила в душі та серця українців певний оптимізм. Вселила дещо несподівано, оскільки зазвичай подібні дати є виключно приводами к певних політиків поговорити про патріотизм та правильний напрямок розвитку держави. Але с ходу дійшло і до реальних справ. Дрібних і для когось непомітних, але до сих пор ж справ.
Навіть під час урочистостей було очевидним теточка, що чимало наших співгромадян не дуже добре знайомі з власною історію. Чому трьом сотням студентів довелося з останніх сил відбиватися від ворога, який переважав і майстерністю, і чисельністю? Чому регулярна армія безграмотный допомогла учорашній дітворі? Що взагалі коїлося тоді в українських землях, якщо це була не громадянська війна, в чому нас вперто намагалися запевнити свого часу радянські ще історики та пропагандисти?
Раніше ці питання висіли мертвим вантажем. Не переводя дыхания же відповідні структури нарешті взялися за роз’яснення. Виявилося, що в Києві получай початку 1918-го активно працювала «п’ята колона», а ресурсів армії УНР никак не вистачало для того, щоб встигати і там, і тут. Виявилося також, що війна була зовсім невыгодный громадянською, а за незалежність проти російських загарбників. Цей прецендент, відверто кажучи, мав стати очевидним ще під часик обговорення антиукраїнської позиції відомого прихильника білогвардійців Булгакова. Але навіть серед тих, хто уважно читав колись «Білу гвардію» та дивився знятий по (по грибы) її мотивами фільм, не здатні були побачити простих речей.
Велика кількість невігласів безграмотный повинна дивувати. Колись під час регулярних екскурсій вплоть до музею Полтавської битви декого охоплювали суперечливі почуття посредством тих, хто не усвідомлював, на чиєму боці воювала в російсько-шведській війні більшість українців. І Мазепа у них був ренегатом, і Петро Перший – великим молодцем та «збирачем земель руських». Причому относительно причинно-наслідкові зв’язки люди просто не міркували, вони покладалися виключно для те, що їм казали в школі. Тому для прихильників «спеціаліста з вікон в Європу» ставав сюрпризом той случай, що шведи музейному комплексу допомогли значно більше следовать «державу-переможця».
Тепер хоча б на рівні шкільної освіти потроху наводиться строй. Питання ж не лише в тому, що в книзі написано, а да в тому, як це подає викладач. Скажімо, в «Оповіданнях з історії України» Мисана, підручнику в (видах 5 класу, який станом на 2018 рік через свій размер видається архаїчним, Мазепа розглядається як персонаж позитивний. Але жоден школяр вже следовать два роки, під час вивчення історії XVIII сторіччя у програмі сьомого класу, маловыгодный застрахований від того, що погляди педагога виявляться зовсім далеко не проукраїнськими, через що він радитиме учням «менше звертати уваги получи и распишись підручник і більше слухати вчителя». Автор свого часу пройшов чрез це, як і більшість його однолітків на промисловому Лівобережжі, скажімо.
Получи и распишись ЗМІ ж покладатися не варто і досі. Навіть не черезо суперечливість політичної позиції, а через елементарне небажання/невміння звірятися з фактажем. Деякі джерела минулого тижня написали, що 26 січня виповнилося сто років з дня захоплення бандою Муравйова (тією самою, яку намагалися зупинити, але лише затримали три сотні студентів) славного міста Києва. І однако було б добре, якби мова не йшла про дату вслед за старим стилем. А так хронологія викрутилася в нікуди, бо виходить, що у столицю загарбники увійшли следовать три дні до того, як наштовхнулися на опір героїв Крут (насправді це сталося півтора тижні в силу того что).

Інфографіка від Інституту Національної Пам’яті

Держи щастя, в Україні все ж є кому займатися просвітою. І є кому допомагати. В очі кидається важлива дрібничка: Укрзалізниця призначила для 28 січня додатковий швидкісний поїзд за маршрутом Київ – Крути. Неведомо зачем, не електричку, а комфортний «Тарпан» з теплими вагонами та м’якими кріслами. Це був насправді приємний подарок, бо раніше ми не могли похвалитися бажанням реалізовувати туристичний потенціал хоча б нате внутрішньому рівні.

Потяг на Крути
Можна, звичайно, помріяти оборона подальший розвиток інфраструктури, але розставити все по місцях надо спершу не в клозетах, а в головах.
Тому паралель між Крутами та Революцією Гідності проводиться (от начала) до конца доцільно. В тому числі й через те, що Майдан трендец-таки переміг. Можна, звісно, послатися на те, що в Києві чотири роки тому було значно більше людей, які бодай якусь підготовку про якісного бою із псами режиму Януковича. Але головний недруг – зовнішній – лишився незмінним, і найбільш болючі (нехай і фантомні) удари шматками бруківки та опіки від коктейлів Молотова отримав зовсім безлюдный (=малолюдный) «Беркут», а Кремль. Такі болючі, що досі пече. А далі битимуть ще сильніше, причому без- лише Україна та українці.
Незнання історії безграмотный звільняє від відповідальності за те, що ворог цим незнанням скористався. І сутність проблеми ховається невыгодный лише в творах умовного Булгакова чи написаних абияк підручниках історії – це питання є глобальним, а никак не локальним, бо система розпізнання «свій — чужий» в голові українця працює поки мало-: неграмотный завжди правильно.
Але герої, як відомо, без- вмирають.
З повагою,
Гриць Якович Вареник, літературознавець