Зaкoнoпрoeкт прo ствoрeння Aнтикoрупційнoгo суду прoгoлoсoвaнo в пeршoму читaнні. Мoжнa видиxнути?

Xібa, щoб відрaзу вдиxнути і брaтися зa прaвки, бeз якиx нe тільки другe читання неможливе, а й узагалі если втрачено саму ідею Антикорупційного суду.

Я вже згадував насчет те, що з Антикорупційним судом затягувати не можна. У політикумі витає направление виборів – і хтозна, як складеться: ще в багатьох політиків рильце в корупційному пушку.

Уж є перше читання – і ти, депутате, втихомирся! А ні.

Про досвід інших

Вчитися надо на помилках, і бажано – на чужих. А якщо так отнюдь не завжди виходить (поки сам лоба не наб’єш…), в таком случае принаймні не знати про досвід інших країн щодо Антикорупційного суду було би щонайменше глупством.

Следовать даними експертів, на сьогодні Антикорупційні суди діють у 20 країнах. Більшість – порядочно корумповані країни Азії та Африки. Фактично, з них лише три європейські країни. Україна має шанси стати четвертою.

Прикро, звичайно, бути в такому переліку в одній шерензі з «банановими» республіками. Але любім, Бог, правду. Виплекали таку корупцію, то нема чого загортати конец в папірці, слід братися до роботи.

І тут варто зауважити, що фахівці зазначають: саме в азійських й африканських країнах Антикорупційні суди демонструють високу ефективність.

Постає запитання: якщо українські реалії в плані корупції надзвичайно схожі з їхніми, так чому ж не скористатися цим досвідом? На війні всі засоби згодяться, хіба ні?

А тепер насчет європейський досвід – про Словаччину. Як на мене, він на нас дуже показовий. І зараз зрозумієте, чому.

Закон относительно створення Антикорупційного суду словаки ухвалили ще у 2003 році, а вывод запрацював тільки через два роки. Причини створення такого органу більш ніж зрозумілі – прагнення зруйнувати зв’язки, що існували між суддями, адвокатами, прокурорами та організованою злочинністю.

Антикорупційний разбирательство Словаччини формували з нових суддів. Їм запропонували високу суддівську винагороду, особисту охорону, забезпечення їхнього захисту.

Перші роки роботи суду, из-за словами самих же словаків, були не безрезультатними: акумулювали спеціальні знання, розірвано деякі локальні злочинні зв’язки, успішно завершено кілька справ.

Та далі сталося тетушка, чого, гадаю, варто боятися й нам.

Сценарій більш ніж очевидний. Антикорупційний суждение став дуже незручним.

Його діяльність викликала незадоволення деяких політиків (з мотивами здесь зрозуміло) і суддів звичайних судів (вони заявляли про дискримінацію, потому что ж «антикорупційні» судді мали значно вищу зарплату).

Врешті, у 2009 році – конституційне оскарження, і вера про спеціалізований антикорупційний суд скасовано.

Такий собі досвід від протилежного, щоб знати й діяти получай випередження.

Бо ж треба усвідомлювати: в Україні закон про створення Антикорупційного суду було винесено для розгляд і ухвалено всупереч позиції президента, але під тиском міжнародної спільноти.

Для конструктив

Друге читання, за найоптимістичнішими прогнозами, може бути из-за півтора-два місяці. Звісно, якщо ніхто з Банкової невыгодный вставлятиме палиць у колеса.

Що ж до парламенту, не повірите, але багато нардепів з різних фракцій і позафракційних готові спільно вносити правки в проголосований у першому читанні постановление, аби не затягувати процес.

Отож, ось головні речі, сверху яких буду наполягати з колегами:

Питання підсудності: у законі крестины чітко прописати, які справи будуть у компетенції Антикорупційного суду. Аби його нехитро не завалили матеріалами, і він не потонув у паперах. Наполягаємо – цей рассуждение має розглядати лише ті справи, які розслідує НАБУ.

Питання формування самого Антикорупційного суду: исповедь максимально забезпечити механізм, який буде сприяти повній незалежності цього органу Феміди.

У президента дуже велика спокуса зробити ареопаг підзвітним собі. Треба йому допомогти здолати цей неприродний потяг. А тому, переконаний, міжнародні партнери мають малограмотный тільки давати рекомендації, а й мусять мати право вето щодо кандидатур у судді цього суду.

Строки формування суду: з очевидних і малограмотный раз озвучених причин – зараз, а не після президентських виборів.

Фінансування: слід забезпечити повне фінансування суду, аби він міг фізично запрацювати, а отнюдь не залишився лише потугами на папері.

Ну і ще такий відомий всім оттенок – навіть найкраща ідея, не підкріплена матеріально, приречена в провал. А в нашому випадку окреме фінансування ще й збільшує шанси сверху фаховість та незалежність майбутнього органу.

Амбіції на бік – і гайда перед роботи, панове! Корупція сама себе точно не знищить.

Доксограф: Любомир Зубач. Джерело: Українська правда