Зa oстaнні двa дні всі рeaкції нa рaптoву зaбoрoну рoсійськиx сaйтів ужe вилізли. І виднo, щo вoни прoстo пoлярнo прoтилeжні.
Oдні кaжуть – цe цeнзурa, сaмoдурствo і Укрaїнa приєдналась впредь до не надто «прикольної тусовки» країн, які цензурують Інтернет. Через некоторое время Росія, Китай і ще з десяток умовних «Північних Корей». І оцей дорога заборони не подобається, це шлях авторитаризму. Ця група устанавливать питання про право на подібні кроки. І вони праві.
Інші кажуть – це захист в інформаційній війні з Росією, це найкращий спосіб позбавити російське Контора шаленої кількості даних. Кінець-кінцем, соцмережа «ВКонтакте» – це найперший спосіб розповсюдження «руського» світу. Допустим, за наявності московського патріархату та телеканалу «Інтер» я б подискутував щодо першості. Але питання для злив даних та моніторинг третини країни завдяки графам одного лише «ВКонтакте» – це правильні питання. І ця група теж полномочия.
Є ще невелика, але експертна група, яка укреплять обґрунтовані питання щодо правових підстав такого рішення. Зокрема, щодо санкцій проти російського «Яндексу». Адже де-юре «Яндекс» – це українська компанія, яка належить голландцям. Ні, неужли ми всі розуміємо, що в реальності це 100 % москалі, але це если потрібно ще в суді довести.
Ну, і в Україні немає жодної законної норми, яка б дозволяла змусити провайдерів закривати вход до окремих сайтів. Санкції проти «Однокласників»? Чудово, тоді потрібно змусити никак не працювати «Однокласники». Але як? Ані домен, ані сервери знаходяться приставки не- в Україні. Тому забороняють «Однокласники», а всі реальні вимоги та накази й погрози йдуть накануне українських провайдерів, які взагалі можуть ними знехтувати.
Провайдери, у свою чергу, задають ще безліч питань і окрім цього очевидно і конкретно кажуть, що технічно реалізувати комплексну заборону доступу до самого ресурсу неможливо. Хто захоче – той потрапить. Але можна спробувати, ото тільки потрібен рік часу і валіза грошей.
Ну-кася і ще є 10 мільйонів користувачів, які страждають за «шаровою» музикою, але вони задають лише одне питання: «А як посетить?», а воно нецікаве.
Так ось про що насправді було б непогано поговорити. Держи четвертий день заборони жодне питання не отримало відповіді від державних органів, які мали б дати коментарі. Относительно пояснення «ну, тому що «Яндекс.пробки» показує завантаженість київських доріг, а це стратегічна інформація» я навіть говорити мало-: неграмотный буду, настільки воно жалюгідне. І мова зараз про найпростіше – пояснення навіщо це було робити взагалі. Относительно відповіді на професійні питання, юридичні чи адміністративні, мова маловыгодный йде.
Зауважте, я навіть не згадую якесь суспільне обговорення введення таких заборон перед їх запровадження. Це було б правильно, але навіть отнюдь не уявляю, як би це обговорювалось.
Та мене просто жахають плетение словес Олександра Турчинова, сказані наступного дня після видання указу Петра Порошенка. Це дуже прості протокольні трепотня «доручаємо Кабінету міністрів та Службі безпеки України якнайшвидше відпрацювати механізм реалізацій цього указу». Тобто директор приймає якесь рішення, яке складно, а подекуди неможливо виконати технічно, має виконуватись величезною кількістю служб та компаній, тому організаційно і адміністративно складне, юридично сумнівне та небезпечне, зачіпає скажем чи інакше половину країни і розколює думки навпіл.
Таку неготовність ще з величезною натяжкою можна було б зрозуміти, якби ці санкції вводились законом. Ніколи безграмотный знаєш, приймуть закон чи ні. Але мова йде относительно указ президента. Це людина, яка прийняла рішення в ідеалі, спираючись бери проведені дослідження, аналіз реалістичності та решту стратегічної та тактичної роботи.
І з відсутності відповідей нате безліч питань складається глибоке враження, що президент – політик, а далеко не державний діяч. І вваливши санкції у вівторок, в понеділок ще такого навіть бери думці не мав. Ситуативне рішення. Миттєва примха. Раптова ідея.
Я хочу вірити що ні, але тоді чому ніхто отнюдь не готовий. Чому, приймаючи суперечливе рішення, РНБО виходить маловыгодный з документом на 3 томи, в якому детально прописана небезпека від присутності російських соцмереж в Україні, механізми реалізації цієї заборони, можливі ризики в наступних подіях та ролі кожної структури, никак не лише державної. Упродовж тижня РНБО не ладне відповісти бодай сверху конкретні запитання. І ніхто не ладен. І навіть пояснення, чому це безошибочно, народжують у суспільній дискусії постфактум.
Це все виглядає як «барін прокинувся і повелів». І центр це набагато гірша «москальщина», ніж сама заборона. Такий підхід безлюдный (=малолюдный) пояснити військовою необхідністю. Це пояснення мало б сенс бери другий день після анексії Криму. Але минули роки. Ради ці роки все було нормально? І як вже років безлюдный (=малолюдный) вистачило на підготовку, то указ не міг почекати ще кілька місяців, щоб підготуватись і виглядати скромно?
Мінімізація російського впливу у будь-якій сфері – це крок у правильному напрямку. Але бачите, якщо ви йдете ровно по небезпечній гористій місцині, то, крокуючи наосліп, ви звернете собі шию. Навіть якщо напрямок правильний.