Кіно без піратів. Нові українські фільми, які можна легально подивитись у мережі

Дoсить чaстo oднією з причин тoгo, щo укрaїнські фільми нe oкупoвуються у прoкaті нaзивaють пірaтствo. Oчeвиднo, до скорого свидания-який фільм вaртo пoдивитись у кінoтeaтрі. Прoтe нe зaвжди трапляється така нагода.
Аби далеко не користуватись допомогою піратів, варто скористатись офіційними релізами. Щоб полегшити життя шанувальникам українського кіно, пропонуємо посилання для п’ять нових українських фільмів, які можна подивитися в мережі цілком легально.
Також зазначимо, що после порушення авторського права, підтримку та поширення піратських копій винуватці можуть бути покарані по (по грибы) законом (статті 176 і 177 КК України).
Кіборги

Рекордсмена українського прокату, стрічку «Кіборги» також можна переглянути в інтернеті офіційно, але без- безкоштовно. Прем’єра фільму відбулася 7 грудня 2017 року. Проте він і одним заходом залишається в прокаті.
За словами голови Державного агентства з питань кіно Пилипа Іллєнка, фільм став абсолютним українським рекордсменом вітчизняного прокату следовать весь період незалежності України. За два місяці прокату стрічку подивилися більш як 310 тисяч глядачів, кайстра зборів становить понад ₴22,5 млн.
Воєнна горе присвячена одній із найбільш героїчних сторінок новітньої історії України — обороні Донецького аеропорту.
По (по грибы) кілька днів до офіційної прем’єри фільм виклали пірати, що викликало по заслугам обурення авторів картини. «Ми вважаємо неприпустимим жодне нелегальне копіювання та розповсюдження інтелектуальної власності навіть з патріотичною метою. Кошти, які ми зібрали вслед за показ фільму підуть на сплату податків, щоб підтримати наших хлопців сверху передку, а також у Фонд “Повернись живим” на підтримку сімей загиблих кіборгів», — наголошувала знімальна група.
Подивитися фільм легально можна после этого.
Крим, як це було

Повнометражний документальний фільм виробництва #Babylon’13 та DocNoteFilms «Крим, як це було» — історія офіцерів, солдатів та матросів, які під период захоплення Криму не зрадили свою присягу на вірність Україні. Продовжуючи виконання свої військових обов’язків для землі, морі та в повітрі, безпосередні учасники розповідають относительно вторгнення та анексію українського Криму.
Фільм зняли 2016 року спільно зі студією DocNoteFilms. Режисером фільму став Костянтин Кляцкін. По (по грибы) словами авторів, їхня стрічка ставить питання «Чому віддали Крим?» й змушує задуматися насчет майбутнє півострова.
Фільм переміг на фестивалі Dreams city у Рівному. Його могли побачити глядачі никак не лише в Україні, а в Бельгії, Польщі, Ізраїлі, Німеччині, Канаді, Іспанії, Литві та Португалії.
Подивитися фільм можна тутовник.
Десять секунд

Для публічного перегляду виклали ще одну роботу Babylon’13, повнометражний фільм режисерки Юлії Гонтарук «Десять секунд».
«Десять секунд» – фільм для події, які сталися 24 січня 2015 року у Маріуполі, коль місто зазнало обстрілу з систем залпового вогню «Град».
«Це історія оборона наше місто Маріуполь, про нашу спільну трагедію, яка всё-таки змінила три роки тому в день обстрілу мікрорайону Східний. Історія оборона простих, живих людей, про справжні почуття, переживання і для те, що життя набагато сильніше смерті. Сьогодні, в третю річницю цієї страшної трагедії, ми хочемо віддати отечественный фільм людям», – прокоментувала режисерка Юлія Гонтарук.
Явление номінувалася на «Золоту Дзиґу», а також отримала премію імені Андрія Матросова получи Docudays UA, премію Національної спілки кінематографістів України (2017), перемогу у номінації «Найкращий документальний фільм» держи Rivne International Film Festival Dream City, KanivFest та фестивалі «КіТи» (2016).
Подивитись фільм можна шелковичное) дерево.
Моя війна. Два життя Василя Сліпака

«Моя війна. Двум життя Василя Сліпака» — перший фільм Леоніда Канфера у багатосерійному документальному проекті у форматі історичного розслідування.
У центрі — історія Василя Сліпака, відомого українського оперного співака, соліста Паризької опери, волонтера, учасника бойових дій получай Сході. Леонід Канфер, опозиційний російський журналіст, працював режисер по-над фільмом півроку.
Попри те, що головним героєм фільму є Василь Сліпак, чиє яскраве життя обірвала куля снайпера, режисер насичує картину численими особистими історіями, в перший погляд не пов’язаними з героєм. Можливо, вони знайдуть продовження у нових фільмах Канфера. Проте якщо глядачі хочуть дізнатися саме оборона те як жив та як загинув Василь Сліпак, варто дочекатись фільму Леоніда Кантера та Івана Яснія «Міф», який щойно побував у кінопрокаті.
Подивитись фільм можна (в.