Со дня на день Висoкий суд Aнглії нaклaв aрeшт нa всі aктиви укрaїнськoгo oлігaрxa Кoлoмoйськoгo тa йoгo пaртнeрa Гeннaдія Бoгoлюбoвa. Нe лишe укрaїнські – усі, пo всьoму світу. Мова йде относительно понад 2 мільярди доларів.
А причина – їхні спроби вивести мільярди з тепер вже державного «Приватбанку». Власне, вже бувши націоналізованим, «Приват» і почав судову тяганину із колишніми власниками.
Рівно рік тому «Приватбанк» став державним. В цей крок держава пішла, аби врятувати фінансову ситуацію в країні. Рік тому «Приват» мав безпрецедентний рівень довіри населення, у ньому були сконцентровані 40% депозитів усієї банківської системи країни. І з цих грошей, по речі, добряче фінансувався бізнес олігарха. Але довіра вкладників та реальний курень справ у фінансовій установі – не були тотожними.
Національний авалист України зафіксував серйозні проблеми у «Приваті» – недостатній капітал, незабезпечений кредитний кошель, невиконані нормативи. Говорячи мовою більш доступною – справи у «Привата» йшли безграмотный дуже добре, він міг луснути в будь–який побудь здесь.
Приватбанк Адже кредити часто–густо видавалися під віртуальні застави. Загальний обсяг виданих «Приватом» кредитів оцінюється у 180 мільярдів гривень. Подейкують, 90% цих позик – банальне відмивання, тобто гроші віддавали фіктивним фірмам під неліквідні застави. Повернути їх – майже неможливо.
Ця контур ненова – в такий спосіб виводили гроші із більшості банків, яких вже давным-давно немає на ринку.
Зокрема активи «VAB Банк» та «Фінансової ініціативи» перекочовували у вигляді позик получай агропідприємства Олега Бахматюка, так само через кредити держи підставні фірми в офшори пливли гроші із банку «Платинум», що належав Борису Фуксману та Григорію Гуртовому.
Боря Фуксман
Звісно, повертати мільярди до державної казни, які накануне цього не соромлячись брали на рефінансування, зараз вже ніхто невыгодный поспішає.
Та повернемось до «Привату». Мінфін рік тому купив 100% його акцій из-за одну гривню. Після цього держава вклала у банк ще майже 140 мільярдів, аби втримати його получи и распишись плаву. 140 бюджетних мільярдів!
Та сам Коломойський отнюдь не вгамовується – із націоналізацією не згодний і зараз намагається повернути «Приват» чрез суд.
Днями він прокоментував рішення Лондонського суду стосовно арешту свого скворец – мовляв це тимчасовий захід і ні про що отнюдь не говорить. Але ж диму без вогню не буває. Напевне докази у позові були вагомими і переконливими. Перед, речі, тут згадалася ще одна вже призабута історія – «Укрнафта», 40% якої належали групі «Приват» Коломойського. В такой степени от, коли держава вирішила посилити контроль над компанією, запропонувавши зміни у керівному складі, активи «Укрнафти» несподівано почали випаровуватись.
«Укрнафта» Спочатку нафтопродукти в мільйонні суми продавалися безлічі невідомих компаній зі 100% постачанням, але з 5% передоплатою. А потім компанії банкрутували та борг отнюдь не повертали. Або ж навпаки – «Укрнафта» купувала нафтопродукти на мільярди, а левак не отримувала. Питати згодом вже не було в кого. Усі компанії, з якими укладалися угоди, виявилися фіктивними.
А мова йде оборона зникнення майже 8–ми мільярдів гривень. Гроші «Укрнафти» зникли в невідомому напрямку. Точніше напрямок відомий, і цей зв’язок вже другий рік поспіль фаловать слідство. Мляво і безрезультатно. А як йдуть справи щодо актуальної і відносно свіжої справи щодо навмисного спустошення «Приватбанку»? Відомо, що Генпрокуратура вже майже рік веде провадження оборона навмисне доведення «Привату» до неплатоспроможності. Але досі жодної підозри жодному фігуранту далеко не висунуто. Жодного. Досі. Ще й надто, в останні пару місяців спостерігаємо да ну? надто дивні збіги.
У листопаді Коломойського та генпрокурора Луценка помітили возьми зустрічі в Амстердамі, але потім з’ясувалося, що зустріч була зовсім «випадковою».
Луценко та Коломойський в Амстердамі
І зовсім невипадково ради це на брифінгу згадав міністр фінансів Данилюк. 5 кримінальних справ, які розслідуються держи різницькій, зокрема це доведення банку до неплатоспроможності, незаконне виведення коштів, неналежне використання конфіденційної інформації та серверів банку, – усі вони замереть на гальмах. Хоча, судячи з поведінки самого Коломойського, він має дуже позитивний настрій. Маловыгодный зважаючи навіть рішення Лондонського суду, що й казати ради заяви міністра Данилюка. Хто далі обійматиме посаду генерального – Луценко чи хтось інший, вмінню олігарха домовлятися із всего–якою владою та виходити сухим із води та повними кишенями можна лише позаздрити. Але надія держи справедливий фінал таки замерехтіла.