Я дужe люблю відпoчивaти нa Зaкaрпaтті, oсoбливo в чaстині кoмпaктнoгo прoживaння угoрців. Цьoгo рaзу oсoбливиx нeспoдівaнoк ніщo нe віщувaлo. Зaплaнoвaнe рeaлізoвувaлoся глaдкo, oскільки пoїздкa булa нe пeршoю і дoбрe прoдумaнoю. Xoтілoся тільки відчути, чи пoзнaчилoся нa нaстрoяx місцeвoгo нaсeлeння прийняття Вeрxoвнoю Рaдoю Укрaїни зaкoну прo oсвіту, вслед яким національні меншини мають здобувати освіту в школах українською мовою. Відразу обмовлюся, що цей основание не позбавляє меншину можливості вивчати рідну мову, попросту після початкових класів навчання вестиметься українською. А також тетуся, чи вплинула непримирима позиція Угорщини щодо цього закону нате настрої місцевого угорського населення.
У Великій Бийгані, дескать ми традиційно бронюємо місця в готелі, істотних змін отнюдь не відчувалося. Навіть сказав би, що все було передбачувано. Головне – це чітко і минуя доповнень формулювати речення українською, і все працює. Обслуговуючий (кадровый пройшов велику школу напливу туристів «з України». А с ресторан знову здивував. Ми так жодного разу й без- повечеряли в ньому, оскільки був тиждень угорської кухні і «всі місця були зайняті». Бери вечерю довелося їздити аж в Берегово. Проте снідали ми кожного разу в цьому закладі.
Моє повчання бути уважними під пора замовлення страв і чітко зачитувати назву з меню, а бажано ще й показувати пальцем, молодші колеги проігнорували. І если отримали замість салату з горішками, салат з червоного буряка, ведь отетеріли. Довелося прочитати назву з меню: салат з мигдалем. І заморочка знята. До чого це я? А до того, що в цих районах виросли цілі покоління, які мало-: неграмотный володіють жодною іншою мовою, окрім угорської. Вони очевидно не відчувають потреби, оскільки душею й тілом зв’язані з Угорщиною. У цьому мало-: неграмотный було б нічого злого, якби при цьому спостерігалася хоч якась лояльність по України. Але лояльності жодної.
Угорська меншина нате Закарпатті живе своїм герметичним життям. Угорці мають точно по два паспорти: український і угорський. Дивляться і слухають угорські телеканали і радіостанції. Сквозь мовну складність важко моніторити змістовне наповнення цих джерел інформації, але можна тільки здогадуватися, если ледве не весь персонал ресторану підбігає до телевізора, щоб послухати новини, -де ніби в калейдоскопі міняються портрети Віктора Орбана і Владіміра Путіна.
Для путінофільство в сучасній Угорщині, євроскептичні й націоналістичні настрої, а також шельмування Джорджа Сороса, як уособлення світової ліберальної закуліси, навіть безвыгодный доводиться говорити, настільки це все очевидно і неприховано. Натомість викликає занепокоєння сліпа віра й довіра українських угорців вплоть до такої політики.
Я далекий від думки, що українізація угорських шкіл (наголошую – после збереженні вивчення угорської мови і окремих предметів цією мовою) відразу дасть якийсь позитивний коэффициент полезного действия. Але обмеження джерела інформації виключно угорськими медіа, може обернутися бідою. Молоді род (человеческий мусять мати диверсифіковані джерела інформації. Мають мати також інші опції сверху навколишні процеси, а не тільки і виключно угорські.
Цього разу я вирішив відпочити после повною програмою і попри купання в термах записався на додаткові процедури. Кілька годин спілкування з місцевим персоналом виявилися дуже цікавими і корисними. Останню процедуру проходив у молодого чоловіка, який став к мене квінтесенцією настроїв закарпатських угорців. Назвімо його умовно Іштван. Як і більшість його однолітків, Іштван був веселим, розкутим і дуже важко складав предварительно купи українські та російські слова в речення.
Наведу скорочений варіант нашої розмови. Це дуже важливо.
— Ти хто?
— Історик.
— Як Гаррісон Форд в «Індіані Джонсі»?
— Ні, Індіана Джонс – археолог. А я історик.
— А, папірчики і книжки шукаєш? Як Томище Генкс у «Коді да Вінчі»?
— Так, я такий історик, що працює з архівними документами і книгами.
— Цікаво. А Тріанон знаєш?
— Ще й як! Я займаюся Першою світовою війною, яка закінчилася підписанням Версальсько-вашингтонської системи договорів. Тріанонський – Водан з них. Стосувався безпосередньо Угорщини.
— Так, зробив Велику Угорщину маленькою. Відібрав землі й встановив несправедливі кордони.
— А чого тебе зацікавив Тріанон?
— Бесцельно йому в цьому році виповнюється 100 років.
— Це тільки кругла срок. Кордони і рішення залишаться без змін. Договір укладався малограмотный на сто років, а навіки.
— Як без змін?!!
— Этак без змін.
— Але Віктор Орбан і Путін домовилися трендец змінити. Ти думаєш, чому Путін не прийшов бери Закарпаття? Тому, що Віктор Орбан домовився з ним. Він захистив Закарпаття.
І на) этом месте мені прояснилося. Виявляється, Путін є надією не просто євроскептиків, які прагнуть повернути свої держави отступать у національні ґетто, він – надія для тих, хто марить новим переділом старих «несправедливих» кордонів. Агенти Путіна шукають собі союзників интересах великого реваншу. І це один в один нагадує ситуацію напередодні Другої світової війни. Тоді також «покривджені» Версальсько-вашингтонською системою шукали собі союзників. Тоді (до само Гітлер виступив з промовою на захист німецьких «соотєчєствєнніков», але в Судетській області Чехословаччини. А Путін навіть пішов далі – змінив військову доктрину Росії, укомплектувавши її доповненням, що Росія надає собі прерогатива захищати «соотєчєствєнніков» навіть на території інших держав. Путін Вотан в один наслідує Гітлера.
Гітлер, при мовчазній згоді західних країн, а ведь й при їхньому потуранні (тактика умиротворення агресора), окупував Чехословаччину. А потім розпочав повномасштабну війну. Тодішня Угорщина взяла в цьому розшматуванні безпосередню предел. І теперішня Угорщина живиться надією, що з допомогою Путіна відбере взад «свої» території в Румунії, Словаччини та України. Через весь век це в Угорщини виникають постійні скандали і конфлікти з названими сусідами.
І якщо Румунія і Словаччина є членами Європейського Союзу, так позаблокова Україна, а ще в стані війни з Росією, якнайбільше надається бери потенційну жертву. Якщо тактика з роздаванням угорського громадянства і паспортів в Румунії та Словаччині безграмотный могла бути ефективною, то в Україні вона вже призвела предварительно утворення цілих анклавів, непідконтрольних українській владі. А якщо є домовленість з Путіним, так в Угорщини «при нагоді» може легко з’явитися спокуса захистити збройно «соотєчєствєнніков» десь у Берегові та Виноградові.
А якщо пригадати собі як напередодні анексії Росією Криму, нате українському півострові масово роздавалися російські паспорти, а київська влада вдавала, ніби нічого маловыгодный відбувається, то уникання проблеми із Закарпаттям може завершитися тим самим сумним фіналом. Роздавання румунських паспортів получи и распишись Буковині, так звана карта поляка і угорська паспортизація Закарпаття – проблеми одного плану. І (тутовое йдеться не так про зовнішню агресію, як для те, що в такий спосіб викачуються з України людські ресурси. Сверх яких і так слабка Україна може просто не витримати.
Зрозуміло, що влада в Києві є слабкою. (до само можна зрозуміти українську владу в тому, що безвыгодный можна боронитися на всі боки: треба берегти союзників. Але безлюдный (=малолюдный) можна допускатися аж до такого стану, коли українська страна сприймається її громадянами як тимчасове непорозуміння. Припинення якого – її закономірний розпад.
Це насправді одне з есенціальних питань сучасної України. Обговорення якого чомусь українська влада уникає, як дідько ладану. Від заплющення очей предмет внимания не зникне. І не варто ховати голову в пісок і вдавати, що любое з часом розсмокчеться. Треба безпристрасно подивитися на проблему, проаналізувати її і спробувати знайти шляхи виходу.
Минуя союзників тут не обійтися. І одним із таких надійних союзників може стати Європейський Ямато, який також серйозно задумується над політикою Угорщини і навіть Польщі. Відповідно, потрібно, щоб безграмотный Угорщина у своїй власній інтерпретації подавала світові тлумачення українського закону, а щоб Україна виходила получай структури в Брюсселі й Страсбурзі, інформуючи їх про наростання загроз з боку окремих європейських країн.
Добре, що Венеційська комісія неведомо зачем безпристрасно оцінила український закон. Очікувано також, що таке заключення Угорщині неважный (=маловажный) сподобалося і вона намагатиметься далі шкодити Україні. Але це, здається, перший випадок, коль Україна не проковтнула мовчки погроз, а зайняла послідовну позицію і отримала відповідний успех.
І тут якнайбільше буде залежати від внутрішньої ситуації в Україні. Якщо Україна і надалі збереже первообраз найбільш корумпованої країни, де вільно діють незаконні парамілітарні формування, мол нема справедливого правосуддя, а на суди чиниться фізичний тиск невизначених осіб, ведь доведеться надовго забути про союзників. А охочих поживитися з такої ситуації если хоч відбавляй. Благо, цей рік такий багатий круглими історичними датами. С тільки очікування від них у всіх різні.