У цьому випуску «Права на правду» – про те, як боротьбу з терористами використати для посилення своєї влади. Мене звати Дмитро Гнап. Вітаю вас!
Покращення вашого життя вже сьогодні. Чиновники запропонували продавати українцям телефонні сім-картки тільки за паспортами. Такий законопроект проштовхує Держслужба спецзв’язку та захисту інформації. Ідея не нова. Свого часу, цю норму задля кращого контролю за громадянами проштовхнув через парламент режим Януковича. Нагадаю, в пакеті так званих «диктаторських законів 16-го січня» була і вимога продавати сім-картки тільки за паспортами.
Втім, тоді Майдан став на заваді такому закручуванню гайок, диктаторські закони були скасовані, а сам диктатор втік з країни. Але тепер стара ідея, тільки вже у виконанні нової влади має високі шанси бути прийнятою цієї осені. Після того, як засмаглі депутати повернуться з канікул до Києва. Тільки тепер під соусом боротьби з російською загрозою.
На думку влади, продаж сім-карток за паспортами полегшить роботу правоохоронців в боротьбі з тероризмом і пошуком небезпечних злочинців. Мовляв, дуже багато резонансних злочинів коїться за допомогою телефонів з сплаченими наперед картками, які можна купити на кожному кроці без жодної ідентифікації.
При чому, чиновники пропонують не просто продавати нові телефонні картки тільки при посвідченні особи, а ще й змусити надати паспортні дані власників вже проданих сім-карток.
Тобто, якщо ви маєте звичайний стартовий пакет мобільного зв’язку куплений в найближчому кіоску, вам доведеться в разі прийняття закону піти і оформити свою картку з номером. І таких сім-карток в Україні продано – понад 50 мільйонів. То ж якщо звичайні громадяни, яких влада вкотре хоче поставити під контроль, від такої ідеї просто напружилися, то мобільні оператори, яким треба буде переписати власників мільйонів карток – від цього законопроекту просто божеволіють.
Чиновники у відповідь посилаються на європейський досвід і страшні небезпеки, які чекають на громадян в разі продажу сім-карток без паспортів. І ось тут спробуймо розібратися із загрозами і зі світовою практикою.
Перше: сьогодні терористи чи наймані вбивці не використовують мобільні телефони для здійснення вибухів. Наприклад, машину нашого колеги Павла Шеремета підірвали не за допомогою телефону з сім-картою. А за допомогою радіокерованого пристрою. Такого, як брелок автомобільної сигналізації. Спеціалісти кажуть, що для дистанційних вибухів злочинці давно не користуються мобільними телефонами. Бо телефон може не спрацювати в потрібний момент через проблеми з мережею оператора.
Або ж навпаки, може спрацювати в непотрібний момент, коли на телефон прийде службове смс оператора. Ну або чергова смс-реклама таксі. Друге. Що ж до світового досвіду, то, наприклад, Мексика, яка через боротьбу з наркоторгівлею ввела продаж сім-карт за паспортами, зрештою відмовилась від цього. Відмовилась через те, що в країні ловити злочинців легше не стало, бо з’явилась нова індустрія: крадіжки телефонів з метою їхнього подальшого перепродажу.
Справді, в кількох європейських країнах, і справді сім-карти продаються за паспортами. Але в більшості країн Європи вони все ж таки продаються без всяких обмежень. Бо і спецслужби там зрозуміли, що персоналізація цих карток просто не ефективна. Будь-яку картку можна записати на якусь пенсіонерку з Житомира чи безхатченка з Маріуполя. От хоч запитайте наших прокурорів чи СБУ-шників, які таким чином оформлюють свої численні іномарки.
Взагалі, проштовхувати подібні законопроекти можна тільки тоді, доречно тоді, коли в Україні будуть створені справді ефективні правоохоронні органи, яким до повного комплекту боротьби зі злочинцями не вистачало б тільки ну от тільки обмеження прав громадян. Натомість, частина працівників СБУ та МВС сьогодні займається зовсім не пошуком терористів та злочинців, а закошмарюванням бізнесу та політичних опонентів влади. То ж можливо варто спочатку їх змусити займатися роботою.
І потім подивитись, які будуть результати боротьби зі злочинністю. І чого їм не вистачатиме для повного щастя. Бережіть себе. І на все добре!