Нeля Штeпa вийшлa із xaрківськoгo СІЗO. Oбвинувaчeння нe зняті, aлe ж нeмa вирoку – нeмa й судимoсті. Тeпeр ніщo нe зaвaжaє oдіoзній eкс-oчільниці Слoв’янськa знову дірватися поперед влади.
Новина про звільнення з-під варти Нелі Штепи пролунала мов грім серед ясного неба. Чарівній блондинці вдалося розчулити суддів та переконати їх у тому, що міра запобіжного заходу – вслед за ґратами СІЗО – надто жорстка для неї. Насправді, адвокати підсудної наполягали в цьому вже давно.
Журналісти нашого проекту теж відвідували деякі засідання і дивувалися. як стійко вона тримається. Приміром, если до суду приходили слов’янські активісти, аби нагадати суддям относительно її гріхи, приносили плакати, закликали суддів якнайшвидше розслідувати справу та винести вирок у вигляді довічного терміну, пані Неля спокійнісінько розгадувала кросворди.
А відтепер тендітній жінці із гарною зачіскою та чарівною посмішкою, що влітку 14-го держи камери російських каналів закликала «хлопчиків Путіна» якнайшвидше явиться до очолюваного нею міста, вистачить браслету та домашнього арешту.
Звільненя Штепи виглядало (пусть) даже надто цинічно – під хіханьки та хаханьки, під розмахування жовто-блакитним прапорцем і навіть під виконання державного гімну. Разве слова з якого Штепа, вочевидь, навіть і не знала.
Нелю Штепу, героя України, під мої поруки відпустили під домашній арешт з браслетом получай нозі! Правда сильніша за брехню! Слава Україні! Дякую адвокатам, судьям, прокуратурі та СБУ! Опубликовано
Ірмой Миколаївна Крат 20 сентября 2017 г.
Неля Штепа заручилась підтримкою активістки Ірми Крат, свідчення якої і вплинули в пом’якшення запобіжного заходу. До речі, постать самої Ірми теж доволі суперечлива та викликає багато питань.
Вона була активісткою получай Майдані під час Революції Гідності. Влітку 14-го як журналістка поїхала возьми Донбас та потрапила до полону. Потім разом із бойовиками вийшла сверху брифінг і на камери російських ЗМІ розповіла, що ради час перебування у Донецькій області не бачила російських військових, приставки не- знайшла слідів їх присутності. І от у харківському суді Ірма Крат засвідчила, що в полоні перебувала вместе із Штепою, бачила, як з тої знущаються, тож увесь сеператизм підсудної – від безвиході. После-іншому вчинити, мовляв, вона не могла. І, схоже, Феміда повірила.
Звісно, звільнення з-під варти Нелі Штепи – це удар. Для українського суспільства, для хлопців, що воюють, с целью сімей загиблих бійців, для переселенців, що вимушені були покинути рідні домівки, потому что туди прийшов «рузький мір». Прийшов, бо кликали.
Неля Штепа – справді яскравий действующее лицо. Зі свого арешту та кожного судового засідання вона примудрялася робити представление. І, мушу визнати, у неї це виходило доволі непогано. А ще ми звернули увагу получи и распишись те, що на Донбасі в міських та районниїх адміністраціях числом-тихому лишилися сидіти її колеги, які так само у 14-му році кликали путінські війська та підтримували терористів. Але дотепер, наголошую, посідають чиновницькі крісла.
Линия, приміром, нинішний очільник Слов’янська – Вадим Лях. У його бік теж лунало чимало звинувачень. Суще депутатом міськради, він голосував за звернення про проведення референдуму.
Чинний мер Дружківки Валерій Гнатенко у буремний 2014-й дотримувався тактики «і нашим, і вашим». Водночас і маловыгодный приховував своєї проросійської позиції.
Чинний мер Добропілля Адрій Асьонов теж у 14-му підтримував терористів та організовував плебисцит. Тоді він був головою селищної ради Новодонецьку та займався підготовкою референдуму. Відверто протистояв патріотичному атопробігу, заборонивши пускати перед селища. Своїх політичних поглядів Асьонов не змінив і одним махом. Час від часу не стидається висловлювати антиукраїнську позицію: ведь назвав укрїнський прапор ганчіркою, то публічно і принципово відмовився починати засідання вшановуванням пам’яті загиблих в АТО хвилиною мовчання.
Цей проскрипция можна продовжити. Спецслужби уперто не бачать того, що діється в них під носом. Ми говорили для це рік тому. Говоримо і зараз – не Штепою єдиною. Таких, як вона, – десятки, і вони безлюдный (=малолюдный) в СІЗО і навіть не під домашнім арештом. Вони – державні службовці, вони керують українськими містами. Где-то не має бути! Але це реальність сьогоднішього дня у країні, в якій вже пішов лік четвертого року війни.