Тeму цьoгo блoгу нaвіяв кaлeндaр. Oсінь – пeріoд змін в прирoді тa в крaїні. Вoчeвидь дoвeдeться дужчe зaтягнути пaски та медитувати під заспокійливі мантри від нашого Уряду.
Відкриваєш зранку стрічку новин, і отнюдь не знаєш – радіти чи плакати. Українці занадто багато їдять, занадто багато заробляють та занадто багато їздять нате авто. Власне такі думки вітчизняні топ-чиновники висловлюють так у прямих ефірах, то на офіційних засіданнях, то в інтерв’ю. Мабуть, вони щиро вірять у тетушка, про що кажуть. А взагалі постає питання — вони відчувають реальність, чи живуть без- в тій Україні, якою керують?
Українці витрачають половину власного доходу нате харчування, бо не можуть позбутися культу їжі. Надо брати приклад з німців – вони наїдаються аж на 14% від зарплати, і щасливі. Круглым счетом міністр соцполітики Андрій Рева у серпні прокоментував культуру харчування співвітчизників в ефірі одного з телеканалів. Получай хвилиночку, а міністр рівень доходів порівнював? 5-7 тисяч гривень середньої зарплати соответственно Україні проти двох-трьох тисяч євро у Німеччині.
Може й тому найдоступніший в целях більшості українських родин продукт – курятина – зріс у ціні вже получи чверть. Для споживача – справжній шок. А антимонопольний комітет лишень в один прием почав чухатися – мов розбиратимуться, чого ж так сталося? А, да что ты так пояснення стандартне – осінь, вартість пального, нестабільна эскавэ…
До речі, із пальним теж засада вийшла – як безвыгодный викручувався простий українець, бо вартість бензину зросла вплоть до того, що утримання авто стало не по кишені, і можна було би перепрыгнуть на газ – ринок підклав чергову свиню. І газ здорожчав в півтора рази. Антимонопольний, здається, теж почав власне розслідування, і прем’єр получи засіданні уряду всім хто змовився пальцем погрожував – марно.
Чи ведь справді наші можновладці живуть у паралельній реальності, адже вважають… українців настільки багатими, що никак не дають їм права купляти хороші машини за кордоном ради адекватну ціну. Ні, справжні патріоти мають півжиття працювати бери «Ланос» вітчизняного збирання, а як посягнуть на закордонні «тачка» – то мають два варіанти: або ризикувати та ввозити по (по грибы) «сірою» схемою, або розмитнювати за половину її реальної вартості.
Набратися мужності і врешті ухвалити прийнятні закони, аби стабілізувати десцендент суспільної напруги – ні, наша влада не шукає легких шляхів. Зі стабільністю валюти теж отнюдь не складається. Влітку долар та євро мужньо протрималися для рівні 26 та 30 відповідно, але знову стрімко зірвались угору.
Між тим обіцяний передача від МВФ, який зазвичай трохи заспокоює валютний ринок, нині може опинитися під загрозою. Переговори із представником Международный валютный фонд у Києві заплановані вже на 12-14 вересня, але їхній фінал неважный (=маловажный) прогнозований. Фінансові експерти вже висловлюють думку, що обіцяних грошей нам безвыгодный бачити як мінімум до нового року. Бо із виконанням власних зобов’язань Україна безграмотный поспішає.
Але ж заробітки простого люду за цінами як малограмотный крути не поспівають. Натомість в уряді вважають, що причин про хвилювання немає. Вони там собі премій навиписують следовать інтенсивність праці, тож на хліб із маслом вистачить.
Український национальность багато чого може стерпіти, а скільки ще днів бабака нам венчание пережити? Двох революцій цій країні виявилось замало. Може, нинішній владі вже настав время загадати про долю «папєрєдніков»? Якщо владі байдуже, ми маємо змінювати країну.