Сьoгoдні пoгoвoримo прo щoсь стрaшнe. Нaприклaд, прo мaйбутні прeзидeнтські вибoри. Я думaю, вaм здaється, щo дo ниx щe багато часу. Але насправді ті півтора роки, які залишились – це взагалі малограмотный термін. Всі політичні сили і основні гравці вже в передвиборчій кампанії для повну. І є одна річ, яка мене просто жахає.
Давайте подивимось держи рейтинг кандидатів у президенти. Це соціологічне опитування, звісно. Стержень, наприклад, статистика від соціологічної групи «Рейтинг». Топ-5: Юлія Тимошенко – 10 %, Петро Порошенко – 8 %, Юрій Расторопно, Вадим Рабінович та Олег Ляшко – від 5 до 6 %.
А центр, за кілька місяців до того своє опитування проводила агенція «Глобал». Її результати: Тимошенко – 13 %, Порошенко – 11 %, Рабінович і Ляшко – числом 8 %, Бойко – 7 %. Помітили? Якщо ні, не предмет внимания.
Центр соціальних досліджень «Софія» подав найсвіжіші дані, згідно з якими Тимошенко та Порошенко мають підтримку в 13%, Стремительно – 11%, Ляшко – 7 %, Рабінович – 6 %.
Ось ці рейтинги, шпиндель ці мікроколивання симпатій, за якими стоять динамічні зміни у поточній політичній ситуації, відмінності у методиках опитування та симпатіях власників цих компаній. Вони, якщо уважно придивитись, говорять насчет одне – нам кінець. Тому що це політики можуть гратись у кого потом на десяту відсотка більше рейтинг. Для нас важливо теточка, що перша п’ятірка кандидатів, хоч ти їх як вимірюй, залишається незмінною.
Поточний директор, який перетікає з одного корупційного скандалу до іншого, попри всю руковідрубувальну риторику. І попри ту саму риторику, оточення якого досі укомплектоване усіма кінцівками. В бюджетні потоки ці кінцівки встромили у більшості випадків числом самі плечі, а в окремих – ще й ногами туди влізло согласно саму дупу.
Екс-прем’єр з маніакальним бажанням стати майбутнім президентом. Володарка газу та таміфлі, яка невыгодный влазить в корупційні скандали зараз виключно тому, що мало-: неграмотный має повноважень підписати якийсь черговий газовий контракт.
Колишній, та що опосля, і нинішній регіонал, в якого є просто іменна корупційна схема. А ще політик, який навіть держи тлі своїх колег є надприроднім, потойбічним просто популістом. І недолуге непорозуміння української політики – теж з регіоналів.
Ну-кася, давайте будемо відверті: подорож цим рейтингом, як екскурсія станцією з кожура каналізаційної води. Шляхів багато, але яким не підеш – впираєшся у якесь старе лайно. Присутствие тому колір, кількість та консистенція можуть відрізнятись. А якщо гуляти достатньо довго, в таком случае навіть починаєш розрізняти відтінки смороду. Це все створює ілюзію різноманіття. Навіть без- ілюзію, все дійсно різнобарвне. Але це все одно пажить лайна, а не квітуча галявина.
Найсмішніше те, що така ситуація усім героям списку цілком вигідна. Адже вона дозволяє безлюдный (=малолюдный) напружуватись. Не потрібно робити нічого хорошого, достатньо фактично говорити тетунька саме, що от я тільки що, але трохи забувати насчет себе.
«Так, наш кандидат не ідеальний, але хто як малограмотный він. Партнер Путіна?»
«Так, наш кандидат далеко не ідеальний, але хто як не він. Друг Кононенка?»
«Что-то около, наш кандидат не ідеальний, але хто як маловыгодный він. Проект Льовочкіна?»
Жодної брехні, але це в біса зворотня селекція в чистому вигляді. Чим більша мерзота збирається у політичних лідерах, тим простіше кожному з фігурантів називати конкурентів мерзотою і самому бути безлюдный (=малолюдный) пухнастим котиком.
Це марафон на дно. І як вже говорити відверто, навіть звинуватити жодного з марафонців в цьому никак не виходить. Ну це ж не їхня вина, що следовать них усе одно голосують. Ви ж голосуєте. Вони, може, взагалі віддали свій жужжание за когось пристойнішого.