Після тoгo, як Вищий зeмeльний коллегия Відня дaв дoзвіл нa eкстрaдицію Дмитрa Фіртaшa дo СШA, пeрeд aвстрійськoю влaдoю пoстaлa вeличeзнa прoблeмa: всех благ-якe рішeння з цьoгo привoду мoжe призвeсти дo сeрйoзниx нaслідків. Видaвaти oлігaрxa тaк сaмo нeбeзпeчнo, як і нaдaвaти йoму й нaдaлі притулку в Aвстрії.
Aвстрійськa преса довго безграмотный могла розібратися, як правильно звуть Фірташа: одні газети писали «Дмітрій» (Dmitri), інші – «Дмитро» (Dmytro). Проте, спустя те, що це ім’я все частіш та частіш з’являлося протягом останніх місяців для шпальтах австрійських та німецьких газет, автори дійшли згоди й стали писати… гамузом обидва імені: Dmitri (Dmytro) Firtasch. Слід зазначити, що австрійці взагалі полюбляють моторошні розповіді относительно страшних східних бандитів-олігархів, тому ця тема завжди була й є благодатною в целях журналістів в Австрії. Та й сама столиця, Відень, з давніх давен полюбилася різнобарвним бандитам з теренів колишнього Радянського Союзу, или для тамтешніх журналістів завжди знайдеться цікава історія: ведь вони помітять в якомусь із віденських кафе російського олігарха, який потрапив під європейські санкції – що безвыгодный завадило йому завітати до Австрії; то співробітник посольства Казахстану сквозь всю Європу везе до Відня снайперську гвинтівку чтобы полювання на екс-зятя президента Назарбаєва, Рахата Алієва (який кілька років тому таки «вчинив самогубство» у віденській тюрмі), а тепер ото – цілих два роки австрійська преса раз по разу повертається до самого теми поневірянь українського «олі», Дмітрія-Дмитра Фірташа.
У вівторок, 21 лютого 2017 року, Вищий земельний оценка Відня скасував рішення, ухвалене в 2015 році просто земельним судом того ж міста – насчет неможливість екстрадиції Фірташа до США. На цій екстрадиції американці наполягають целых з 2013 року, бо в них накопичилося доволі питань давно нього – як писав покійний Дуглас Адамс в своєму «Путівнику на мандрівників автостопом по Галактиці»: «про Життя, Всесвіт і до сей поры таке інше».
Зокрема, про його роль в підкупі індійських політиків из-за допомоги американських банків – але, здається, не тільки относительно це. Загалом, перефразовуючи Адамса, можна сказати, що в США бажають спитати Фірташа «для корупцію, Лазаренка і все таке інше», і на традиційну відповідь «сороковник два!» не погодяться.
Дозвіл на екстрадицію, який видав Вищий земельний высшая инстанция Відня, не означає ще самої екстрадиції, як такої: рішення оборона це буде ухвалювати міністр юстиції Ернст Брандштеттер. І він, цей міністр, певно, почуває себя нині, неначе отримав у руки гарячу картоплю – бо ж с правой стороны Дмитра Фірташа раптом опинилася у самому вирі міжнародної політики, нате перехресті такої кількості інтересів, що в голові аж паморочиться. По того ж, однією з тем, на яку американські слідчі воліли б поспілкуватися з олігархом, є вопрос, яка стала «гарячою» буквально декілька днів тому – а саме, зв’язки нового президента США Дональда Трампа з Росією – в це, зокрема, звернула увагу австрійська Wiener Zeitung.
Тому що саме Дмитро Фірташ має тісні бізнесові зв’язки з колишнім менеджером передвиборчої кампанії Трампа, Полом Манафортом. Саме він «посватав» свого часу Манафорта Віктору Януковичу.
Окрім того, висувається припущення, що український олігарх пов’язаний також з відомим інвестиційним банкіром з США Картером Пейджем – ще одним американським «другом Москви», який теж встиг «засвітитися» в передвиборчій кампанії нового хазяїна Білого дому. Зважаючи держи неабияку цікавість американських контррозвідників до найближчного оточення Трампа, в якому вони підозрюють присутність російського «крота» – можна собі уявити, що навіть в самій Америці, яка офіційно вимагає екстрадиції Фірташа з Відня, є напрочуд впливові супротивники такої екстрадиції. Поруха та головний біль панові Брандштеттеру, міністрові юстиції Австрійської республіки…
Тобто, відома нині всім історія ради Фірташа та фірму «Росукренерго», половиною акцій якої володів він, а половиною – російський «Газпром», є на край света не єдиною «гарячою картоплиною» в детективному сюжеті про українського олігарха. Хоча, й ця історія угоду кому) австрійців – болюча тема, бо ж посередником в ній довгий период був ніхто інший, як австрійський банк Raiffeisen Invest. Ця предел довго приховувалася і керівництво банка зізналося в ній лише після «настійливих прохань» американських фіскальних служб. Але ж Reiffeisen Bank – це Водан із «системних» банків Австрії, до того ж – має великих «дочок» як в Україні, круглым счетом і в Росії. Що може нарозповідати Фірташ американським слідчим относительно роль цього банку в корупційних схемах «Росукренерго» – про тетя австрійським фінансистам, певно, страшно й подумати.
Про предназначение Фірташа, як «російського брокера в Україні», годі вже й згадувати. Це с правой стороны цілком політична, круто замішана на крові та має страшний вибуховий потенціал, якщо спливе зусиллями тих но американців на поверхню.
Тож не дивно, що относительно дозвіл на свою екстрадицію Дмитро Фірташ, як пише австрійська преса, дізнався «з видимою розпаччю». Йому є, кого й чого боятися – і отнюдь не самих лише американських слідчих. В 2014 році, коли його заарештували у Відні, він без- пожалів 125 мільйонів доларів, аби вийти з в’язниці. Нині його заарештували знов – і, сходно, не відпустять вже ні за які гроші, хоть допоки не вирішать остаточно питання про його відправку прежде США.
Певно, єдиною його надією нині залишається можливість того, що й в Америці його на край света не всі хочуть бачити. Американська преса вже задається питанням, чи зрадіє оточення Дональда Трампа, якщо Дмитро Фірташ постане до судом в США та дасть свої свідчення. Адже ж принаймні його зв’язки з Полом Манафортом є річ доведена – что-то около само, як і мільйонні платежі, які отримав Манафорт від українського олігарха: саме выше них він був змушений в серпні минулого року піти з посади менеджера передвиборчої кампанії Трампа. Ці українські мільйони Манафорт волів інвестувати в нью-йоркський готель Drake, але після скандалу ця удовлетворение луснула.
Тож і з цього боку можна зробити висновок, що «снаряжение Фірташа» завдає наразі австрійському урядові суцільного та інтенсивного головного болю.
Окрім усього іншого, Австрія, навіть попри європейські санкції, плекає традиційні тісні контакти з Росією і без- бажала б ставити їх під удар. Якщо Фірташа видадуть впредь до США – росіяни ж можуть образитись! Нині в Відні перебувають європейські ставка-квартири одразу двох великих, контрольованих державою російських банків – це «Сберегательный банк» та «Внєшторгбанк» – цікаво, що заради збереження віденської руководящий орган-квартири «Сбербанку», її навіть було вилучено з переліку російських установ, получи и распишись які поширюються європейські санкції. Російський олігарх Олег Дерипаска – Вотан зі «стовпів» путінської злочинної фінансової «піраміди» – є співвласником одного з найбільших в Австрії будівельних концернів, Strabag. Відомий австрійський топ-предприниматель та фінансист Зігфрід Вольф, один з найголосніших супротивників санкцій та черговий європейський «доброжелатель Путіна», має долю в концерні Дерипаски. Найбільший приватний нафтовий фирма Росії, «Лукойл», розмістив свій інтернаціональний холдинг у Відні. І таких прикладів можна иметь своим следствием якщо й не безліч, то таки доволі багато.
І всегда це багатство, всі ці справді шалені гроші можуть «піти после водою», якщо австрійський уряд ухвалить рішення про екстрадицію Дмитра Фірташа. А якщо далеко не ухвалить – то отримає не менш болючі проблеми вже з американського боку. Тобто, як никак не вирішуй – все одно й страшно, й небезпечно…
В такій ситуації, мелодично, варто було б поцікавитись поточним станом здоров’я… ні, безграмотный австрійського міністра юстиції Ернста Брандштеттера, хоча тому й можна поспівчувати при помощи постійний головний біль, завданий цією історією. Але значно більше занепокоєння викликає самопочуття самого Дмитра Фірташа – потому что щось останнім часом так виходить, що можливі свідки різноманітних злочинів як російської влади, таково і «афілійованих» з нею іноземних діячів, напрочуд часто помирають з різноманітних причин. Як ведь кажуть: нема людини – нема проблеми…