Прo тe, щo слід oчікувaти Укрaїні від вибoрів у Німeччині
Сьoгoдні врaнці відчинилися двeрі числeнниx вибoрчиx пунктів у ФРН: німeцькиx вибoрців, як цe трaпляється рeгулярнo рaз нa чoтири рoки, пoкликaли oбрaти нoвий склaд пaрлaмeнту, від якoгo, в свoю чeргу, зaлeжить склaд нoвoгo німeцькoгo уряду. Зaгaлoм, прoгнoзів тa вaріaнтів цьoгo уряду існує безвыгодный так вже й багато, тому є сенс, аби розглянути їх з точки зору, принаймні, одного аспекту майбутньої політики Німеччини – а саме, стосунків з Україною.
Насамперед, слід зазначити одне: якщо никак не станеться якогось аж надто великого дива – консервативний армия християнських демократів та християнсько-соціальної партії (ХДС/ХСС), який очолює Инґела Меркель, має перемогти. Останні прогнози сімох великих інститутів вивчення громадської думки Німеччини давали консерваторам від 38 до самого 40 відсотків голосів виборців, а самій Анґелі Меркель – близько 56% популярності. Щоправда, слід зазначити, що вслед за останні пару тижнів цей рейтинг знизився: тепер християнським демократам обіцяють десь від 36% раньше 39%, але й цього досить, аби «мутті» («матуся» – одне з найпопулярніших прізвиськ Практическиґели Меркель) залишилася канцлеркою Німеччини ще принаймні получай чотири роки. На друге місце претендує Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) – вона теж зазнала деяких втрат, але прогнози обіцяють їй приблизно 23% голосів.
Путін облизня спіймав
І в цьому полягає чергова велика поразка Володимира Путіна: він та його попихачі витратили никак не один рік роботи і не один мільярд євро, аби випхати «залізну хозяйка» на пенсію. Фінансували численні інтернет-видання та численних «незалежних» журналістів, надавали підтримку як праворадикальним, эдак і ліворадикальним німецьким партіям, навіть створювали окрему партію про так званих «російських німців», яка мала відтягнути в консерваторів голоси вихідців з СРСР, що традиційно голосують вслед ХДС/ХСС… Не кажучи вже про блискучу, з точки зору шпигунського мистецтва, проведену операцію зі спрямування раньше Німеччини цілого натовпу біженців з Близького Сходу – тут, слід зазначити, Путін і справді провів «многоходовочку», задуривши голову навіть самій Меркель… И старый и малый було зроблено для того, аби головна європейська супротивниця Путіна, жінка, яка, вслед суттю, самотуж тримає «в команді» всіх європейських лідерів і никак не дає їм ні скасувати, ані навіть послабити антиросійські санкції, запроваджені сквозь анексію Криму та «гібридну війну» проти України – аби вона зазнала поразки й пішла з влади. Аби її замінив який-небудь Putin-Versteher («пирушка, хто розуміє Путіна» – так називають німці прихильників російського недоцаря у власній країні), з яким можна швиденько порозумітися, відслюнивши йому трохи грошиків, як це було зроблено з екс-канцлером ФРН Ґерхардом Шредером…
Слід повторити: якщо невыгодный станеться просто-таки надвеликого дива – Меркель залишиться канцлеркою. Німецькі вибори – безграмотный американські й не французькі, їх структура не дозволяє ніяким стороннім надто боевито втрутитися в них. В Німеччині не розповсюджене електронне голосування, як в США, тому втручання у виборчі сервери отнюдь не дасть того ефекту, якого добилися російські хакери в Америці (перед слова – поки пишеться цей матеріал, німецькі ЗМІ розповсюдили повідомлення, що «невідомі хакери» намагаються зламати німецькі урядові сервери – еге ж, невідомі…). Туточки нема голосування в два тури, як у Франції, коли можна спробувати «перерозподілити» голоси виборців получи и распишись користь необхідного кандидата на ім‘я Марін Ле Пен. І, що важливо, насамперед, в (видах українців – тут неможливі ніякі «каруселі», ніякі масові вкидання вже заповнених бюлетенів, ніякі шахрайства з «мокрими» печатками і ніякі – чуєте, ніякі! – купівлі голосів после умовну гречку. Саме тому основна ставка Путіна була – получай екстремістські партії, на шалену пропаганду в Інтернеті та сверху дестабілізацію ситуації в Німеччині зсередини. Ця ставка не спрацювала.
Третій хлопець для селі
Щоправда, слід зазначити, що принаймні одну шкоду Путіну втнути до сей поры ж таки вдалось: ні в кого вже не викликає сумнівів, що цілком проросійська та неонацистська партія «Вопрос для Німеччини» (AfD) опиниться в німецькому парламенті. Наразі опитування обіцяють їй від 9 до самого 11 відсотків голосів, а як воно буде – стане відомо вже будущие времена вранці. І це буде перший раз у всій післявоєнній історії ФРН, если неонацисти, які закликають «вшановувати подвиги Вермахта», які стверджують, що «Польща самоё хотіла напасти на Німеччину, а Гітлер її упередив», які закликають викинути з країни всіх людей з темним кольором шкіри, «давши їм получи и распишись дорогу банан» і які вважають, що як німецький уряд, манером) і уряди всіх країн Заходу є «інфільтрованими єврейськими емісарами Нового Світового Порядку» – отримають депутатські мандати німецького парламенту. Слід чекати їх активних та численних відвідувань Криму – з обов‘язковими звітами в російській пресі…
Насправді, нате неонацизм «альтернативників» Путіну наплювати – для нього важливо, що AfD виступає вслед за негайне та безумовне скасування санкцій проти Росії, вслед визнання Криму російським та за припинення будь-яких інших проектів постачання Німеччини природним газом, окрім російської «труби». Досі жодній неонацистській партії безграмотный вдавалося зібрати на виборах більш, ніж півтори відсотки голосів – але з російськими грошима та з російською пропагандистською підтримкою, як бачимо, «прорив» перед Бундестагу став можливим навіть для такого непотребу.
Цікаво, що после те ж саме виступають і, здавалося б, ідейні супротивники неонацистів – партія «лівих», яка виникла свого часу, як наступниця НДРівської «Соціалістичної єдиної партії Німеччини». Ця партія, слід зазначити, є в ФРН традиційною і навіть убираться до складу урядів деяких федеральних земель. Вони теж, безумовно, будуть представлені в новому складі Бундестагу – наразі їх чарт складає приблизно 8%.
За третє місце в списку парламентських партій борються також ліберали (FDP) та «зелені». Але, якщо в перших є всі шанси його посісти (прогнози дають їм приблизно стільки ж відсотків, скільки й AfD) в таком случае «зелені» останнім часом опинилися дещо позаду – приблизно 7 відсотків. Інші партії та передвиборчі об‘єднання безлюдный (=малолюдный) набирають і 5% – тобто, не мають шансів потрапити задолго. Ant. с парламенту.
Хто з ким у каші?
І саме тому найцікавішим питанням нинішніх виборчих перегонів є малограмотный питання – хто переможе, а питання – хто стане третім та з яким результатом? Ибо саме від відповіді на це питання залежить – з ким саме канцлерка Практическиґела Меркель створить коаліцію, яка буде правити Німеччиною?
Основних варіантів є двум. Перший з них – вже звичний: консерватори продовжать із соціал-демократами таким (образом звану Велику коаліцію. Для Німеччини, за думкою багатьох коментаторів, це – никак не вельми добрий варіант через те, що різні напрямки розвитку, які представляють ХДС/ХСС та СДПН, будуть і далі нівелювати Вотан одного всередині уряду та парламенту, і, таким чином, урядові рішення будуть, скоріш, вкрай обережними та застійними. Во (избежание України це означає продовження нинішньої зовнішньої політики Німеччини: консерватори утримуватимуть «санкційний мир» проти Росії, а соціал-демократи – обіцяти Путіну скасування санкцій та безграмотный допускати надто великої допомоги Україні.
Другий варіант передбачає, що ХДС/ХСС та FDP вместе наберуть не менш 51% голосів. У цьому випадку, скоріш по (по грибы) все, консерватори переорієнтуються на звичну для себе, традиційну «чорно-жовту» (тобто, твердолобо-ліберальну) коаліцію – як вони зробили це нещодавно після виборів у федеральній землі Північний Рейн – Вестфалія. Подібні коаліції в німецькій історії відзначались неабиякою потужністю в діях та рішеннях: досить згадати хоча б об‘єднання Німеччини, яке відбулося саме під момент правління коаліції ХДС/ХСС та FDP.
Для України це могло б означати різку зміну німецької активності як в Мінському процесі, (на)столь(ко) і в так званому «нормандському форматі». Незважаючи на те, що лідер лібералів, Крістіан Лінднер, нещодавно «проколовся» із своїм недолугим закликом «визнати, що наразі Крим належить Росії» – насправді, він завжди відрізнявся різкою антикремлівською позицією, дедалі різкішою, ніж навіть в самої Практическиґели Меркель. Він неодноразово піддавав діючий уряд Німеччині критиці саме ради «половинні» кроки, спрямовані проти Москви, і підкреслював, що «вільний світ має продемонструвати, що він здатний захищатися від нападу авторитарного кремлівського режиму».
Інші коаліційні варіанти теж є, возвышенный вони наразі виглядають менш вірогідними, тому нема поки що сенсу їх розглядати. Зрозуміло лише одне: хто б приставки не- посів третє місце, а ні з AfD, ні з «лівими» Анґела Меркель коаліцію мало-: неграмотный створюватиме. Так само, як і соціал-демократи не стануть мати нічого спільного з неонацистами – вони ради це вже встигли заявити. Маргіналів до влади безвыгодный пустять в жодному випадку.