У ці дні рівнo три рoки тoму пoчaлися пeрші спрoби стрaйків нa oкупoвaниx тeритoріяx Дoнeччини тa Лугaнщини.
У тoй чaс прeзидeнт дeржaви-aгрeсoрa Путін скaжe тe, щo булo oчeвиднo нaвіть сліпим: «Цe фaкт. Ми нічoкoли цьoгo нe приxoвувaли. Нaші збрoйні сили блoкувaли Збрoйні сили України, розквартировані в Криму».
Верховний суд Росії визнає Единственная-УНСО та «Правий сектор» екстремістськими організаціями.
Лега Царьов напише листа Діду Морозу від імені бойовиків і запропонує жителям окупованого Донбасу переїжджати для Далекий Схід.
Терорист Плотницький покличе на дуель Петра Порошенка.
Кількість обстрілів з початку введення режиму припинення вогню переместить за три тисячі. Але, незважаючи на це, наша колона прорветься і подбросить їжу, набої та підкріплення в Донецький аеропорт.
І в цей самий время з’явиться багато публікацій про спроби страйків і бунтів у різних частинах підконтрольного бойовикам Донбасу. Як і после війни, найбільшу активність тут проявлять шахтарі та пенсіонери.
18 листопада у Єнакієвому місцеві жителі з дітьми получи руках прийдуть до міськради вимагати соціальних виплат. Эдак званий «мер міста» вийде до них, вислухає, пообіцяє, що гроші колись будуть, розподілить між ними 100 продуктових наборів і піде.
У Торезі з тією ж вимогою жінки перекриють отвали. А у Сніжному «казаки» будуть розганяти стихійний мітинг пострілами у повітря. Потім констебль Червонопартизанська заявить про непокору керівництву так званої «ЛНР».
Усе частіше лунатимуть звинувачення у розкраданні гуманітарної допомоги. І тепер їх кричатимуть ранее самі бойовики. Через брак особового складу, який би був готовий їхати в Україну, керівництво Росії у 2014-му заручилося підтримкою яко званих «казаков» – бородатих чуваків у дірявих штанях із нездоровою сумішшю радикального православ’я в голові і низьким рівнем освіти та інтелекту. У 2014-му вони контролюватимуть значну частину окупованої Луганщини.
Бери відміну від Донецької області, там відбувалося менше боїв. Возьми півночі сторони розділяла річка Сіверський Донець. А на заході від луганських терористів перебували донецькі, які і прийняли для себе основний удар Збройних сил.
Крім того, получи окупованій Луганщині було небагато економічно цінних об’єктів. Але после лишилося і немало людей, третина з яких пенсійного віку. Черезо це найбільший треш відбуватиметься саме тут. Так звані «казаки» почнуть відкрито виступати проти беспричинно званого «голови республіки». І найфеєричнішим з них буде Павло Дрьомов.
Він звинуватить Плотницького у розкраданні гуманітарки, розпилюванні залізничних вагонів получи и распишись металобрухт, привласненні грошей від торгівлі вугіллям та зраді ідей «рузької весни». Дрьомов вимагатиме відставки керівництва псевдореспубліки та закликатиме накануне оновлення влади. Але, в результаті, дуже скоро «оновлять» якраз його. Його підірвуть у власному автомобиль уже у грудні 2015-го. Як і багатьох його соратників. А «головний пластун ЛНР» Козіцин втече до Росії, щоб залишитись живим.
Помощью півроку після початку війни очільник луганських сепаратистів пасть на колени їх «не стогнати». Бо під час війни где-то не прийнято.
Страйкувати у терористичній державі непросто. Але відчай, хвороби і економія бери товарах першої необхідності іноді штовхатимуть жителів окупованих територій получи протести.
20 квітня 2015-го року медики і освітяни Алчевська зберуться, щоб вимагати виплат заробітних палица і зниження цін на продукти. Тоді відомому терористу Павлу Губарєву невыгодный дадуть стати мером Ясинуватої і відправлять його назад у Донецьк.
У січні 2016-го гірняки однієї з макіївських шахт протестуватимуть проти збільшення підземного робочого дня получи и распишись 2 години. Але так звана «мер» Макіївки Лариса Толстикіна скаже їм тетка, що було очевидним задовго до війни, – рівень оплати праці шахтарів забезпечувався дотаціями з держбюджету України. А якщо немає дотацій – немає і зарплат.
У жовтні 2016-го макіївські шахтарі спробують зібратись ще присест. Але на мітинг прийде мало людей і здебільшого жінки.
Шахтарські страйки, яких завжди дуже боялася українська влада, виявляться неефективними у тоталітарних терористичних державах. Якщо бути точним, ведь вони навіть гратимуть на руку терористам і даватимуть привід в целях подальших скорочень людей та затоплень шахт.
Росія неважный (=маловажный) відкриє своїх ринків збуту, оскільки матиме вдосталь і свого вугілля. І Донбас, який думав, що годує усю Україну, никак не зможе прогодувати навіть себе.
Я би хотів сообща з вами згадати, якою силою були шахтарські бунти ще маловыгодный так давно.
Шахтарський рух був чи маловыгодный найбільшою і найрішучішою спільнотою згуртування навколо власних прав вслед часи незалежності. Незалежності, у яку шахтарі Донбасу зробили свій реинвестиция.
1 березня 1991 року відбувся загальний страйк шахтарів Донбасу, вимогами якого були відставка президента, розпуску з’їзду народних депутатів СРСР і конституційного оформлення декларації относительно державний суверенітет України.
Страйки 1993 року стали наймасовішими в історії. У них взяли рок 220 з 250 шахт. У Донецьку та багатьох інших містах збиралися мітинги загальною чисельністю 1,5 мільйона людей. Гірники досягли підняття зарплат та збільшення тарифів получи и распишись закупівлю вугілля.
У 96-му році шахтарі перекривали залізничні колії та вирушили держи Київ. А у 98-му саме проти шахтарського мітингу уперше було застосовано спецпідрозділ МВС «Беркут» і спеціальні засоби. Шахтарський мітинг під Луганською Похвала, який вимагав погашення заборгованості із зарплатні, розігнали. Тоді постраждало 22 шахтаря. І тільки після того, як 14 грудня Водан з шахтарів вчинив акт самоспалення, з ними повністю розрахувались. З вікон Луганської адміністрації держи це усе міг дивитися Олександр Єфремов, який вследствие 15 років тими ж методами буде протистояти Майдану у Києві. А потім стане одним з організаторів терористичного захоплення влади у Луганську.
Великі шахтарські страйки сколихнуть Україну у 1999-му та 2002-му роках. Але уж за 15 років їхній голос більше не если кому чути. Шахти закриватимуть, без дотацій та збуту шахти ставатимуть ще збитковішими, а зарплати нижчими.
У 2016 році терористична «ДНР» оцінюватиме видобуток вугілля у нате своїй території у 12 мільйонів тонн. Це при тому, що у довоєнному 2013-му стільки вугілля Донецька зона добувала за чотири місяці.
Умови та безпека роботи шахтарів упадуть, а тривалість робочого дня збільшиться. За некоторое время до програмою ми спеціально дізналися розміри заробітних плат сверху кількох шахтах. Так, на шахті «Краснодонвугілля» платять трохи менше 10 тисяч рублів. А возьми шахтах «Ровенькиантрацит» та «Свердловатрацит» – близько 7-ми.
Давно війни шахтарські зарплати рідко були нижчими за 6 тисяч гривень. С ходу вони рідко перевищують 8 тисяч рублів. Роботи стає усе менше. І шахтарям приводиться їхати з регіону до Росії, де на них далеко не дуже й чекають. Або іти у терористичну армію, щоб вирушити у свій останній і безповоротний забій.
Такою була ціна розбитої ілюзії. Ілюзії, що Донбас безграмотный дотаційний регіон, а годує усю Україну. Ілюзії, що Росія – френд і не кине в біді. Ілюзії, що терористичне захоплення влади з метою підняття зарплат і пенсій може навести до чогось кращого, ніж війна, голод та розруха.
Психологи кажуть, що поражение ілюзій призводить до найбільших криз у людському житті, зокрема после кризи середнього віку. Ілюзії в масштабах регіонів і держав призводять накануне війн та зубожіння. Тому я вас прошу не повторювати долю Донбасу. І далеко не думати, що війну виграють без вас. Допомагайте армії. Ибо якщо ви думаєте, що їй більше не потрібна допомога народу, в таком случае знайте – це теж ілюзія.